Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Пойди М.Ф., при секретарі за участю прокурора Гладких Л.М., Голюги В.В.,розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012100150000178, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Омел'янів, Козелецького району, Чернігівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України,

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 1 квітня 2013 року ОСОБА_6 на підставі угоди про визнання винуватості від 26 лютого 2013 року, укладеної між останнім та прокурором Київської міжрайонної екологічної прокуратури Грибенниковим А.О., засуджено за: ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь Вишгородської районної ради Київської області 5644 грн. спричиненої шкоди. Речові докази по справі - гумовий човен, зяберну сітку та виловлену рибу конфісковано.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 липня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Як слідує із касаційної скарги, перший заступник Дніпровського екологічного прокурора порушує питання про скасування ухвали Апеляційного суду Київської області від 2 липня 2013 року у зв'язу з порушенням кримінального процесуального законодавства із направленням справи на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд призначив менш суворе покарання ніж узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, а саме, не було конфісковано знарядь, засобів незаконного промислу, а також всього здобутого.

Згідно з вироком суду, 1 червня 2012 року приблизно о 8 год. 30 хв., ОСОБА_6 перебуваючи на Київському водосховищі, р. Дніпро по лівому березі, у заборонений час, період нересту, весняно-літня забороно на лов біоресурсів, за допомогою гумового човна та заборонених знарядь лову - сітки зяберної з жилки довжиною 50 см., висотою 1,8 см. розміром вічка 46 мм, здійснив незаконний вилов риби для особистих потреб і виловив цінних порід риби загальною вагою 10 кг, чим заподіяв істотної шкоди державним інтересам на загальну суму 5644 грн.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Голюги В.В., яка підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України обсяг оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості є обмеженим. Прокурор має право оскаржити вирок, винесений на підставі угоди про визнання винуватості виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена (угода про визнання винуватості не може бути укладена: якщо йдеться про особливо тяжкий злочин; шкода завдана не лише державним або суспільним інтересам; у справі бере участь потерпілий).

Крім того, у касаційному порядку, виходячи з положень п. 3 ч. 3 ст. 424 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, та затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як вбачається з вироку суду, і затвердженої угоди про визнання винуватості від 26 лютого 2013 року, укладеної між ОСОБА_6 та прокурором Київської міжрайонної екологічної прокуратури Грибенниковим А.О., якою було обумовлено покарання у виді штрафу, вилучення знарядь вилову риби, здобутої риби та човна, а також - стягнення заподіяної незаконним виловом шкоди, що судом і було зроблено. В резолютивній частині вироку та в угоді про визнання винуватості зазначено, що підлягає конфіскації гумовий човен, зяберна сітка та виловлена ОСОБА_6 риба. Рішення суду про конфіскацію гумового човна, зяберної сітки та виловленої риби, як речових доказів, не можна вважати, як призначення покарання менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, оскільки прийняте судом рішення не змінює його правових наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання прокурора на порушення апеляційним судом кримінального процесуального закону, а саме не виправлення на його думку помилки допущеної судом при призначенні покарання та призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, є безпідставними.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи прокурора, за своїм змістом аналогічні доводам апеляції поданої прокурором на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 1 квітня 2013 року ОСОБА_6, і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_6, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу першого заступника Дніпровського екологічного прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 445 КПК України.