Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

14 листопада 2013 року м. Київ

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Пойди М.Ф., Квасневської Н.Д.,

за участю секретаря Гладких Л.М.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150160000286 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

засудженого ОСОБА_1

Вироком Буського районного суду Львівської області від 03 липня 2013 року ОСОБА_1 засуджено:

за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 15 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2013 року вирок Буського районного суду Львівської області від 03 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій ставить питання про скасування ухвали Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд не дав відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного покарання та ухвалення нового вироку.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 29 березня 2013 року, о 18 годині, знаходячись по АДРЕСА_1, у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті неприязних стосунків з метою вбивства, завдав ОСОБА_2 удар рукою та чотири удари кочергою в область голови, після чого сокирою наніс численні удари по голові та тулобу потерпілого, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий загинув на місці злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, засудженого, котрий заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи прокурора щодо необґрунтованості ухвали апеляційного суду та м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

Вимогами ст. 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, через які апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог процесуального закону апеляційним судом дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвала апеляційного суду належним чином мотивована, в якій зазначено, що при обранні покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі судом першої інстанції повністю враховано особу засудженого та його негативну характеристику, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів і вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, враховано також і обставини, що пом'якшують покарання - добровільне повідомлення про вчинення злочину, а також те, що потерпіла ОСОБА_3 просила суворо не карати ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується, що ОСОБА_1 хоч і вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 кваліфіковано як особливо тяжкий, але за наявності наведених обставин, вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливо в умовах позбавлення волі на максимальний строк, визначений вироком суду.

Законних підстав вважати призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок його м'якості, як того вимагає ст. 414 КПК України в касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення кримінального процесуального закону, які були би підставами для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 445 КПК України.

З оригіналом згідно

Суддя Кульбаба В.М.