Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Міщенка С.М.,суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,з участю прокурора Вергізової Л.А.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 серпня 2013 року.

Зазначеною постановою потерпілому ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2012 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а апеляцію потерпілого визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 серпня 2013 року постанову суду залишено без зміни, а апеляцію потерпілого - без задоволення.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати як незаконні та поновити строк на оскарження вироку, посилаючись на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано, що його було належним чином повідомлено про дату закінчення досудового слідства та дату і час розгляду справи у суді, бо будь-яких повідомлень із суду він не отримував, в матеріалах справи відсутні докази їх отримання, що є істотним порушенням судом вимог КПК України (4651-17) , оскільки його було позбавлено можливості бути присутнім у судовому засіданні та захищати свої процесуальні права як потерпілого. Крім того зазначає, що як тільки він отримав вирок, одразу у 15-денний строк його оскаржив.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 3 статті 349 КПК України 1960 року визначено, що апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протягом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Пропущений строк на оскарження цих рішень може бути відновлений у випадках та прядку, передбаченому ст. 353 КПК України 1960 року.

Як вбачається із матеріалів справи, Шевченківським районним судом м. Чернівці вирок щодо ОСОБА_6 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, було постановлено 28 листопада 2012 року (а.с. 95).

ОСОБА_5, будучи визнаним у справі потерпілим постановою слідчого від 24 вересня 2013 року (а.с. 20), не погодившись із зазначеним вироком, про який дізнався лише після отримання відповіді на запит свого представника до районного суду від 1 березня 2013 року (а.с. 100, 104), подав на цей вирок апеляцію, в якій ставив і питання про відновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 106).

Однак, постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 червня 2013 року йому було відмовлено у відновленні пропущеного строку. В обґрунтування такого рішення суд послався на те, що потерпілому слідчим було направлено повідомлення про закінчення досудового слідства та роз'яснено право на ознайомлення з матеріалами справи, про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції він також був повідомлений належним чином, але доказів на підтвердження поважності причин пропущення строку ним суду не надано.

Між тим, з наведеними висновками суду колегія суддів погодитись не може, оскільки в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджувати отримання потерпілим повідомлення про закінчення досудового слідства, а також відомості про направлення йому повідомлення про час та дату розгляду справи судом першої інстанції.

Тому колегія суддів вважає обгрунтованими доводи ОСОБА_5 про те, що таким чином він був позбавлений можливості реалізувати в суді свої процесуальні права потерпілого, передбачені ст. 267 КПК України 1960 року, що в подальшому призвело і до пропуску ним строку на апеляційне оскарження вироку суду.

Про вказані порушення потерпілий зазначав і в своїй апеляції, проте суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, передчасно дійшов висновку про безпідставність його доводів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні питання про відсутність підстав для відновлення пропущеного потерпілим строку на апеляційне оскарження вироку суду, допущені такі порушення кримінально-процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 370, п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, слід визнати істотними. У зв'язку з цим постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати вищевикладені обставини та прийняти законне і обґрунтоване рішення. Оскільки касаційний суд не має процесуальної можливості вирішувати питання про відновлення пропущених строків, касаційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України та п.п. 11, 15 Розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 4 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.