Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіШилової Т.С. суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. На засудженого покладено обов'язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2012 року вирок місцевого суду залишено без змін.

ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 21 лютого 2012 року у вечірній час біля АДРЕСА_1 у невстановленої особи незаконно придбав особливо небезпечну наркотичну речовину-каннабіс, яку перевіз до м. Харкова та зберігав з метою збуту. В ході проведення оперативної закупки в той же день ОСОБА_6 близько 19.30 год., знаходячись біля АДРЕСА_2, придбав у ОСОБА_5 вищезазначену наркотичну речовину вагою 3,02 гр. за 100 грн. Того ж дня близько 19.50 год. ОСОБА_5 був затриманий співробітниками міліції, котрі виявили та вилучили у нього грошові кошти в сумі 100 грн., які він отримав за збут каннабісу ОСОБА_6, та пакунок з речовиною, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 165 від 10.03.2012 року є особливо небезпечною наркотичною речовиною каннабісом вагою 5,58 гр., яку ОСОБА_5 зберігав з метою подальшого збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання із застосуванням статей 69, 75 КК тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року при розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Доводи прокурора про неправильне застосування судами кримінального закону і м'якість призначеного засудженому покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог статей 65, 69 КК при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю роботи та проживання. ОСОБА_5 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, не оспорював фактичні обставини справи, в зв'язку з чим справа розглядалась в порядку ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року.

Пом'якшуючими вину обставинами визнано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, визнав обґрунтованим рішення місцевого суду про призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, а також не пов'язаного з реальним його відбуванням, враховуючи вищезазначені дані про особу засудженого та пом'якшуючі обставини. Також враховано, що ОСОБА_5 збув наркотичний засіб в ході оперативної закупки, відсутність даних про вчинення ОСОБА_5 раніше будь-яких дій, пов'язаних з обігом наркотичних засобів.

З огляду на сукупність зазначених обставин, даних про особу винного, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, апеляційний суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, навівши відповідні мотиви свого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Посилання прокурора на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував кримінальний закон, переглядаючи вирок місцевого суду є необґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

На підставі вищевикладеного, підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 07 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.