Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Піх Ю.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2012 року.

Вказаною постановою щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має

судимості,

на підставі ст. 49 КК кримінальну справу за ч. 2 ст. 286 КК закрито.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 10 426, 21 грн у рахунок відшкодування судових витрат на проведення експертних досліджень.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК 1960 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2012 року постанову залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Стверджує, що судом першої інстанції неправомірно стягнено з нього судові витрати у справі. Вважає, що залишаючи вказане порушення поза увагою, суд апеляційної інстанції прийняв неправосудне рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про обґрунтованість касаційних вимог, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Правильність застосування ст. 49 КК та закриття справи щодо ОСОБА_1 ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

Відповідно до точного змісту ч. 1 ст. 93 КПК 1960 року, судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд постановляє стягти з підсудного судові витрати при визнанні його винним. Частиною 3 ст. 327 КПК 1960 року визначено, якщо підсудний визнається винним у вчинені злочину, суд постановляє обвинувальний вирок.

Як убачається з матеріалів справи та судових рішень, суд дійшовши висновку про необхідність застосування положень ст. 49 КК та закриваючи справу щодо ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строків давності, постановою звільнив останнього від кримінальної відповідальності. Поряд із цим, в порушення вимог ст. 93 КПК 1960 року, помилково вирішив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Переглядаючи справу за апеляцією ОСОБА_1, в якій він вказував про безпідставність стягнення з нього судових витрат, суд апеляційної інстанції, всупереч закону, погодився з висновками районного суду.

З огляду на викладене, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, вирок та ухвала необхідно змінити: виключити рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у справі.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити рішення про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат у справі.