5-4775км13 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, скоєні на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 12.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого - адвоката ОСОБА_5 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 1 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 1 березня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він в ніч з 4 на 5 липня 2010 року, знаходячись на майданчику для паркування автомобілів поруч із магазином "Велика кишеня" ТОВ "Квіза-Трейд", що розташований за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 119, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що досудове та судове слідство проведено не повно та не об'єктивно, не досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом порушено вимоги ст. 334 КПК України, оскільки суд належним чином не обґрунтував вирок, а докази, на які посилаються суди, здобуті із порушенням встановленого законом порядку. Вказує, що дії засудженого невірно кваліфіковані судом, оскільки тяжкі тілесні ушкодження виникли у потерпілого не внаслідок удару кулаком в область голови, а внаслідок послідуючого падіння останнього головою на асфальтовану поверхню, що виключає кваліфікацію за ч. 1 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, захисника, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи чинним законом не передбачена.

Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, він фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Наводячи мотивування свого висновку, місцевий суд указав на те, що на ґрунті раптово виниклого конфлікту ОСОБА_6 умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Зазначений висновок суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочину, за який його засуджено, обґрунтовано сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених та наведених у вироку, він є правильним. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на докладно наведених у вироку показаннях свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9, на даних, що містяться у протоколах слідчих дій та у висновках судових експертиз, на інших матеріалах у справі.

Висновком комісійної судово - медичної експертизи № 83/к від 27 липня 2011 року було встановлено наявність тілесних ушкоджень які заподіяні потерпілому, та які за критерієм небезпеки для життя (як в комплексі, так й окремо) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Доводи в касаційній скарзі про недопустимість ряду доказів у справі, покладених судом в основу обвинувального вироку, ретельно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і підтвердження не знайшли. Крім того, згідно зі ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Під час перевірки матеріалів справи касаційний суд установив, що місцевий суд дотримався вимог зазначеного закону. Всебічно та повно перевіривши наявні у справі докази, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності засудженого у вчиненні зазначеного злочину і постановив вирок, який відповідає вимогам ст. 323 КПК України 1960 року.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.

Посилання захисника на те, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку має бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину та наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду.

Зі змісту вироку вбачається, що суд, відповідно до вимог названої норми закону, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, мотиви його вчинення, зазначив дії і роль засудженого, тому доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу захисника та засудженого, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляцій, на кожний з них дав вичерпну відповідь.

Покарання, призначене ОСОБА_6 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (1960 р.), п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 1 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.