Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів: Сахна Р. І., Пузиревського Є. Б.,

за участю прокурора Деруна А. І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою законного представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2013 року.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від

27 листопада 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік із відрахуванням із суми його заробітку двадцяти відсотків в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_3: 1443,23 грн і 5000 грн на користь потерпілої ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно; 990,15 грн та 4234,6 грн на користь третьої Черкаської міської лікарні швидкої допомоги та Обласної дитячої лікарні відповідно.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що

27 липня 2012 року приблизно о 15.00 год. він, керуючи мопедом марки Yamaha (реєстр. № НОМЕР_1) та рухаючись із боку вул. Ватутіна в напрямку вул. Ільїна, біля будинку № 3 по вул. Громова у м. Черкасах, всупереч вимогам пунктів 2.3 б), 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) проявив неуважність до дорожньої обстановки і при виникненні перешкоди - пішохода ОСОБА_1, що перетинала зліва направо відносно напрямку руху мопеда проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі законний представник потерпілої порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд через порушення кримінально-процесуального закону під час проведення судового розгляду справи за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року, а також через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, на думку законного представника ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, котрий вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вимог цієї правової норми суд першої інстанції не дотримався.

Проводячи у вказаній справі скорочене судове слідство, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 погоджувався із пред'явленим йому обвинуваченням і не оспорював фактичних обставин вчинення ним зазначеного у вироку злочину. Разом із тим, ОСОБА_3 із приводу заявленого цивільного до нього позову заявив, що визнає його частково, тільки в частині відшкодування витрат на лікування потерпілої, а в частині відшкодування завданої моральної шкоди - не визнав.

Крім того, з протоколу судового засідання від 27 листопада 2012 року вбачається, що суд не з'ясував думки присутніх потерпілої ОСОБА_1 та її законного представника ОСОБА_2 щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню, порядку їх дослідження та розміру цивільного позову. З цього приводу, останні не давали своєї згоди на проведення скороченого судового слідства в порядку ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року.

За таких обставин рішення суду про недоцільність дослідження інших доказів у справі не відповідає вимогам кримінального-процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 КПК 1960 року дебати полягають у промовах прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача або їх представників, захисника, підсудного.

З протоколу судового засідання вбачається, що потерпілій та її законному представнику не було надано можливості виступити в дебатах.

Апеляційний суд зазначених порушень вимог закону при розгляді справи в апеляційній інстанції не виправив.

За таких обставин, на думку колегії суддів доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом першої інстанції при розгляді справи вимог кримінально-процесуального закону та про скасування постановлених по справі судових рішень і повернення справи на новий судовий розгляд на цих підставах є обґрунтованими.

При новому розгляді справи суду необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити інші доводи касаційної скарги і постановити обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог і положень кримінально-процесуального та кримінального законів.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу законного представника потерпілої ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 лютого 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.