Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Єленіної Ж.М.,суддів:Британчука В.В., Григор'євої І.В.,за участю: секретаря Гладкіх Л.М.,прокурора Парусова А.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12012130250000117 щодо засудженого

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Поштового Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

Вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2013 року ОСОБА_6 визнано засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 588,48 грн на відшкодування витрат за проведення судово-хімічної експертизи.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, в якій він, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд, призначаючи покарання засудженому, не врахував тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_6, який неодноразово був судимий, останнього разу - за аналогічний злочин, не займається суспільно-корисною працею, є алкогольно залежною особою. Посиланням на ці відомості обґрунтовує незаконність рішення про звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вказує, що в ухвалі апеляційний суд не навів переконливих мотивів про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення. Також покликається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_6 як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинені повторно, оскільки доведеною є його винність ще й у виготовленні наркотичного засобу. На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано виключив обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_6, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження, зокрема засуджений, був поінформований, при цьому він не повідомив Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах про своє бажання брати участь у розгляді кримінального провадження. Крім того, відповідно до вимог ст. 430 КПК України участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ст. 424 цього Кодексу, не є обов'язковою. Це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України підтверджуються дослідженими й належним чином оціненими судом доказами.

Що стосується доводу прокурора про неправильну кваліфікацію дій засудженого, а саме не зазначення апеляційним судом про виготовлення ОСОБА_6 наркотичного засобу, то суд касаційної інстанції вважає, що це не вплинуло на кваліфікацію дій засудженого і законність судового рішення, таке не можна віднести до істотного порушення кримінального процесуального закону, що тягне скасування вказаного рішення.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Доводи прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання, на думку суду касаційної інстанції, є безпідставними, оскільки воно відповідає вимогам ст. 65 КК України, вчиненому та особі засудженого, а рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням - вимогам ст. 75 КК України.

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Суд) передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що "досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним". У справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що "для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий надмірний тягар для особи".

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд виходив із загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, віднесеного згідно зі ст. 12 КК України до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, які пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, дані про особу засудженого.

З урахуванням наведених даних місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом дворічного іспитового строку.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, він належним чином розглянув доводи, викладені в апеляційній скарзі (аналогічній касаційним), і навів належні мотиви, чому визнав їх необґрунтованими. Тобто ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Твердження прокурора про те, що судом при застосуванні ст. 75 КК України залишено поза увагою те, що ОСОБА_6 не є працевлаштованим не є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання тому, що таке рішення суперечить вимогам статей 65, 67 КК України.

Не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду і покликання прокурора про безпідставне виключення з вироку обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України суду надається право (залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення) не визнати будь-яку із зазначених у пунктах 1, 38, 11, 13 ч. 1 ст. 67 КК України обставин такою, що обтяжує покарання.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд в ухвалі вірно зазначив, що обставина, хоча і зазначена у відповідному пункті ч. 1 ст. 67 цього Кодексу як така, що обтяжує покарання, але вона не може бути визнана такою, бо не обумовлювала вчинення злочину, не спровокувала його вчинення і не сприяла цьому.

У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими доводи касаційної скарги про скасування ухвали апеляційного суду із зазначених у скарзі підстав.

Керуючись статтями 433, 434, 436- 438, 441, 442 КПК України,

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім як на підставах, передбачених ч. 1 ст. 445 КПК України.