Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів Широян Т.А., Матієк Т.В.,

за участю:

прокурора Голюги В.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, такої, що не має судимості

за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На ОСОБА_3 покладені обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості

за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На ОСОБА_4 покладені обов'язки згідно п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_3 у невстановлений слідством час та у невстановленому місці вступила у злочинну змову з ОСОБА_4, та невстановленими слідством особами, з метою обмеження свободи ОСОБА_5 і вимагання в нього грошових коштів.

Діючи за розробленим планом, ОСОБА_3, під хибним приводом домовилась про зустріч із ОСОБА_5 у своєму офісі за адресою АДРЕСА_2 19 вересня 2008 року, куди біля 17 години, під'їхав останній, в свою чергу, ОСОБА_4 разом із невстановленими слідством особами, дочекавшись прибуття ОСОБА_5, на автостоянці біля офісу ОСОБА_3, застосовуючи фізичну силу до останнього, примусово посадили його до автомобіля "Хюндай Туксон" днз. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, та відвезли його до місця проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_3, де ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи почали утримувати ОСОБА_5 проти його волі і здійснювати на нього фізичний та психологічний тиск, вимагаючи від ОСОБА_5 72 430 доларів США.

Внаслідок застосування фізичної сили ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи примусили потерпілого написати на ім'я ОСОБА_3 боргову розписку на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що вдома у ОСОБА_5 нікого не має, забрав в останнього ключі від квартири та 19 вересня 2008 року, у невстановлений час поїхав до нього додому за адресою АДРЕСА_4, де шляхом відкриття дверей потрапив до квартири, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 5960 грн.

Також, ОСОБА_4 у невстановлений слідством час та при невстановлених обставинах, придбав пістолет ROHM RG-88, без відповідного дозволу та переніс за місцем свого проживання АДРЕСА_1 для подальшого зберігання без передбаченого законом дозволу.

В касаційній скарзі прокурор просить вирок та ухвалу апеляційного суду, постановлені щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених, через безпідставність застосування кримінального закону, а саме звільнення засуджених від відбування на підставі ст. 75 КК України, яке, на думку прокурора, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

На касаційну скаргу прокурора захисниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах засуджених було подано заперечення, в яких просять залишити постановлені рішення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги прокурора з підстав, викладених у ній, та просив справу направити на новий апеляційний розгляд, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на спростування доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, а також правильність кваліфікації їх дій, зокрема - ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 189, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України і ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 189 КК України - відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами.

Ці обставини та кримінально-правова оцінка дій засудженого в касаційній скарзі не оскаржується, з цього приводу не надійшло касаційних скарг і від інших учасників судового процесу.

Стверджуючи про можливість виправлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і застосуванням щодо них ст. 75 КК України, суд, врахувавши думку потерпілого, взяв до уваги, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, обидва позитивно характеризуються за місцем проживання і роботи, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а батьки ОСОБА_4 - особи похилого віку - мають статус: постраждалого від аварії на ЧАЕС (батько), та інвалідність 2 групи (мати), а також те, що ОСОБА_4 відшкодовано потерпілому завдані злочином збитки.

Із такими доводами погодився апеляційний суд.

Однак без належної оцінки поза увагою суду залишено те, що вчинений ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочин щодо потерпілого ОСОБА_5 є тяжким, у повній мірі не враховано і роль кожного у вчиненні даного злочину.

До того ж, поза увагою суду залишено, що ОСОБА_4 вчинив ще два злочини, в тому числі і щодо потерпілого ОСОБА_5, один з яких також є тяжким.

Ці обставини також залишені поза увагою апеляційного суду, хоча на них посилався прокурор в апеляції.

Залишаючи, в тому числі і за апеляцією прокурора, вирок суду щодо обох засуджених без зміни, апеляційний суду з цього приводу не навів переконливих доводів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст. 398 КПК України це є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді суду необхідно врахувати зазначені недоліки і за умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за відсутністю інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання, призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного, керуючись статями 394- 396 КПК України 1960 року, п. 11, 15 розділу Х1 "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України 2012 (4651-17) року, колегія суддів -

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.