Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Зубара В.В.,

розглянувши в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110070001802, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженця м. Києва, який проживає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити та, застосувавши ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання та дають підстави призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено ч. 2 ст. 186 КК України.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 08 лютого 2013 року, знаходячись по АДРЕСА_2 за попередньо змовою між собою, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито викрали майно ОСОБА_3, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 414 грн. 48 коп.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, вивчивши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційному порядку засудженим не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про суворість призначеного йому покарання, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу, зокрема, те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, має матір із незадовільним станом здоров'я.

Крім того, доводи щодо суворості призначеного покарання, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

На думку колегії суддів, призначене судом першої інстанції засудженому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк є справедливим, підстав для зміни судових рішень через його суворість та пом'якшення шляхом застосування ст. 69 КК України, як про це просить засуджений у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для задоволення касаційної скарги немає та вважає, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити засудженому ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року щодо нього.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О. Марчук