Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ:

головуючого Слинька С.С.,

суддів: Крижановського В.Я., Чуйко О.Г.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 07 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржені.

Вироком суду також вирішено долю речових доказів та питання щодо судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року апеляції засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1 задоволено частково. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 змінено, пом'якшено призначене покарання за ч. 4 ст. 296 КК України до чотирьох років позбавлення волі. В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 26 липня 2010 року в період часу з 00:30 до 01:00 за попередньою змовою з іншими особами, засудженими цим же вироком, прибули на автомобілі в громадське місце - пляж по вул. Лейтенанта Шмідта в м. Запоріжжі, де грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось виключною зухвалістю, діючи раптово із застосуванням металевих труб, завчасно заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, раптово для потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, спричинили останнім множинні удари по різним частинам тіла, заподіявши їм фізичного болю та легких тілесних ушкоджень.

В той же час, ОСОБА_2, достовірно знаючи про наміри інших осіб, засуджених цим же вироком, застосовувати завчасно заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень металеві труби, не перешкоджав цьому і наніс потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не менше двох ударів рукою, трьох ударів ногою та двох ударів гітарою по різним частинам тіла.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_1 просить про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону - вважає правильною кваліфікацію дій останнього за ч. 2 ст. 296 КК України, оскільки він не заподіював удари потерпілим заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень. При цьому попереднім вироком у цій же справі він був засуджений саме за ч. 2 ст. 296 КК України, який надалі був скасований ухвалою апеляційного суду з направленням справи на нове розслідування лише з істотних порушень кримінально-процесуального закону. Крім того, вказує на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить про пом'якшення покарання до трьох років позбавлення волі та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу захисника частково, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала подану нею касаційну скаргу частково - лише в частині неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Твердження у скарзі захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 через те, що він під час вчинення хуліганства та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим особисто не застосовував завчасно заготовлені металеві труби, є безпідставними.

Відповідно до пункту 12 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) при вчиненні хуліганства групою осіб за ч. 4 ст. 296 КК України можуть бути кваліфіковані дії тих його учасників, які особисто застосували зброю або інший предмет, спеціально пристосований чи заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих осіб, які хоча самі й не застосовували зазначених знарядь, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли їх застосуванню іншими виконавцями цього злочину. Якщо один з учасників злочину застосував такі знаряддя без відома інших, то відповідальність за ч. 4 ст. 296 КК України має нести лише він.

Втім, як встановлено судом, ОСОБА_2 знав, що будуть застосовані металеві труби для нанесення тілесних ушкоджень та дав на це згоду.

За встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.

Необґрунтованими є й доводи скарги захисника про порушення норм кримінально-процесуального закону, а саме статті 375 про недопустимість погіршення становища засуджених, оскільки ухвалою апеляційного суду був скасований попередній вирок, яким ОСОБА_2 був засуджений за ч. 2 ст. 296 КК України, з підстав порушення прав потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтримували попереднє обвинувачення пред'явлене ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 КК України, за яким і мав продовжуватись розгляд справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, усі доводи захисника ОСОБА_1, викладені нею в касаційній скарзі, аналогічні й тим, що були наведені в апеляції, всебічно розглянуті апеляційним судом, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Покарання призначене судом засудженому ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів.

Судом при призначенні покарання врахована тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу - раніш не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, страждає на захворювання печінки, не розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину. Врахована й думка потерпілих, які наполягали на суворій мірі покарання для всіх засуджених, котрі в них пробачення не просили, шкоду не відшкодували.

Судом були повною мірою враховані всі дані про особу засудженого ОСОБА_2 та пом'якшуючі покарання обставини, так само й ті, що наведені у касаційній скарзі, тому суд дійшов правильного висновку про виправлення засудженого лише з ізоляцією від суспільства. Підстав для звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, призначене покарання засудженому ОСОБА_2 відповідає тяжкості скоєного та його особі, істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.