Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Крижановський В. Я., Чуйко О. Г.,за участю прокурора захисниківзасудженого Шевченко О. О., ОСОБА_5., ОСОБА_6,ОСОБА_7розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого

ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 квітня 2013 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від

08 жовтня 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з цим вироком ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 08 березня 2011 року приблизно о 14.00 год., керуючи автомобілем "Toyota Avensis", транзитний номер НОМЕР_2, рухаючись дорогою сполученням "Вінниця-Могилів-Подільський" у напрямку до

м. Жмеринки Вінницької області, в районі перехрестя з автодорогою, що веде в напрямку с. Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області, порушив вимоги пунктів 1.5, 10.1, 12.1, 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, унаслідок чого, не впоравшись з керуванням, змінив напрямок руху та виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з автомобілем марки "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8

У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а пасажир автомобіля, під керуванням ОСОБА_7 - ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння від яких він помер.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 квітня

2013 року вирок районного залишено без зміни.

У своїх касаційних скаргах засуджений та його захисники порушують питання про незаконність оскаржуваних судових рішень та просять їх скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. При цьому вони наполягають, що в діях засудженого відсутній склад злочину. Крім того, засуджений стверджує, що призначене йому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисників, які підтримали касаційні скарги, прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скарги такими, що не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

За змістом касаційних скарг засуджений та його захисники порушують питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої і апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження захисників та засудженого про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості засуджений висловлював під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Ці суди обґрунтовано визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_7, з якими погодилася і колегія суддів, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи засудженого та його захисників про те, що дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_7 була наслідком технічної несправності автомобіля не спростовують його вини у інкримінованому йому діянні.

Згідно з положеннями кримінального закону порушення правил безпеки дорожнього руху може виражатися як у дії так бездіяльності особи, яка керує транспортним засобом, пов'язані з порушенням однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху (1306-2001-п) або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху чи експлуатацію транспорту

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 52а від 21 березня 2011 року, до пригоди ходова частина автомобіля "Toyota Avensis", транзитний номер НОМЕР_2, знаходилась в працездатному, але технічно не справному стані, яке полягало у невідповідності вимогам

п. 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що могло стати технічною причиною втрати поперечної стійкості автомобіля, при цьому водій міг виявити дану несправність візуальним оглядом до моменту початку руху т. 1, а. с. 66-69).

При цьому, п. 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) вимагає, що водій, обираючи в установлених межах безпечну швидкість руху, повинен ураховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Отже, з огляду на те, що засуджений, керуючи транспортним засобом не виконав належним чином своїх обов'язків як водія, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, унаслідок чого, не впорався з керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, колегія суддів погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, що безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_7 є сукупність його дій та бездіяльності, що виразилась у недбалому відношенні до безпеки дорожнього руху та встановлених правил, що його регламентують.

Наявність у керованому ОСОБА_7 автомобілі несправності ходової частини, не впливає на доведеність вини останнього у інкримінованому йому злочинному діянні, оскільки ця обставина лише збільшила ризик дорожньо-транспортної пригоди, який засуджений як водій відповідно до Правил дорожнього руху України міг та повинен був передбачити і усунути перед початком руху.

Твердження засудженого та його захисників, що право останнього на захист було порушено в зв'язку з неодноразовою відмовою суду у задоволенні їх клопотань є безпідставними, оскільки заявлені сторонами клопотання вирішуються на розсуду суду і їх задоволення не є його обов'язком.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_7, то воно обрано судом відповідно до вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, суд, вирішуючи питання щодо виду та розміру необхідного покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, який за своєю категорією відноситься до тяжких, дані про особу засудженого, а також відсутність обставини, які б обтяжували чи пом'якшували його покарання. Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання і за місцем роботи, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, працює, має на утриманні малолітню дитину. Крім того, суд взяв до уваги позицію потерпілих щодо необхідної міри покарання.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, конкретних обставин вчинення злочину, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Аналогічні доводи щодо м'якості призначеного засудженому покарання були наведені в апеляційних скаргах захисника та засудженого, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки таке покарання ефективно сприятиме виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного судом ОСОБА_7 покарання, навіть за наявності на утриманні двох малолітніх дітей, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника, що при призначенні покарання судом не було враховано, що інкримінований ОСОБА_7 злочин є необережним, є безпідставними, оскільки ця обставина передбачена санкцією відповідної статті.

Заявлені у справі цивільні позови вирішені відповідно до вимог процесуального закону, своє рішення суд належним чином мотивував.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 08 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 квітня 2013 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого, його захисників ОСОБА_6 та

ОСОБА_5 - без задоволення.