Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Кульбаби В.М.,

суддів: Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула в судовому засіданні 7 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2013 року щодо нього.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого:

- за ч. 3 ст. 358 КК України в редакції закону, що діяв до 01.07.2011 р., на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2013 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку червня 2006 року у приміщенні Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого у м. Харкові з метою першочергового зарахування на бюджетну форму навчання заочного факультету № 1 НЮАУ ім. Я. Мудрого, надав до приймальної комісії академії підроблений документ - копію виписки з трудової книжки на його ім'я, нібито видану начальником відділу кадрів УДСО при ГУМВС України в Харківській області, завірену приватним нотаріусом, що містила завідомо неправдиві для ОСОБА_1 відомості щодо працевлаштування засудженого з 15.08.1999 року на посаді менеджера відділу реклами і маркетингу УДСО при ГУМВС України в Харківській області, а з 15.03.2003 року - на посаді інспектора відділу кадрів УДСО при ГУМВС України в Харківській області, хоча насправді він в УДСО при ГУМВС України в Харківській області ніколи не працював.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття справи за недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого злочину. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що потягло необґрунтоване засудження. Посилається на порушення права на захист, оскільки йому не було пред'явлено обвинувачення та не ознайомлено з матеріалами справи. Посилається на поверхневий розгляд справи апеляційним судом, який, крім того, не розглянув доповнення до апеляції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни з таких підстав.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необгрунтованість його засудження аналогічні доводам, які були викладені в його апеляції, та були визнані апеляційним судом безпідставними, оскільки суперечать матеріалам кримінальної справи.

Апеляційний суд обгрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, оскільки місцевий суд, дослідивши докази в судовому засіданні, проаналізувавши показання ОСОБА_1, який не визнав своєї вини, та інші докази, якими спростовуються доводи засудженого, дійшов висновку про доведеність його вини, належно мотивувавши своє рішення. Зокрема, вина засудженого у використанні завідомо підробленого документа, а саме пред'явлення до приймальної комісії навчального закладу підробленої виписки з трудової книжки ОСОБА_1, у якій було зазначено неправдиву інформацію щодо його працевлаштування в УДСО при ГУМВС України в Харківській області, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними протоколу огляду речового доказу - виписки з трудової книжки ОСОБА_1, завіреної приватним нотаріусом; відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми сплачених податків, з яких видно, що ОСОБА_1 у період з 1-го кварталу 2003 року по 4-й квартал 2009 року в УДСО при ГУМВС України в Харківській області доходів не отримував.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Посилання засудженого на порушення його права на захист, яке полягало в тому, що йому не було пред'явлено обвинувачення та не було ознайомлено його з матеріалами кримінальної справи, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у справі постановою про притягнення в якості обвинуваченого від 24 лютого 2012 року та протоколом про пред'явлення обвинуваченому матеріалів кримінальної справи від 27 березня 2012 року, з яких видно, що ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення про що вручено йому копію постанови, а також ознайомлено його з матеріалами справи у присутності його захисника (а.с. 105, 106, 141).

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст. 377 КПК України 1960 року, проаналізував всі доводи апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи поданих апеляцій та обґрунтовано залишив їх без задоволення, мотивувавши своє рішення належним чином.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що ставили б під сумнів обґрунтованість та законність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, не виявлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.