Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С.суддів Крижановського В. Я., Чуйко О. Г., за участю прокурора захисниказасудженої Голюги В. В., ОСОБА_5,ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_6 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, неодноразово судиму, останнього разу - 09 вересня 2011 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України за до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 09 вересня 2011 року та ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винною і засуджено за те, що вона 16 червня 2012 року приблизно о 21.40 год. в салоні маршрутного таксі № 777, яке рухалось від зупинки громадського транспорту "Борщагівська" в напрямку зупинки "Жуляни-2" у м. Києві повторно таємно викрала з кишені штанів та куртки ОСОБА_7 гроші на загальну суму 450 грн, заподіявши останньому матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року цей вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена просить змінити оскаржувані судові рішення, та призначити їй мінімальне покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та захисника, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів засудженої про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та її особі, а також про необхідність пом'якшення призначеного покарання, то вони є безпідставними.

Обираючи вид та міру покарання засудженій, суд урахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за категорією тяжкості відноситься до середньої тяжкості, так і дані про особу засудженої, обставини, що обтяжують чи пом'якшують її покарання. Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має негативний стан здоров'я, а злочини за які засуджена вчинила у період іспитового строку, призначеного попереднім вироком. Крім того, зважив суд і на обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_6, якою визнав щире каяття у вчиненому, а також зважив на обставину, яка його обтяжує - рецидив злочину.

На підставі цих обставин, у тому числі й тих на які посилається засуджена, як на підстави призначення їй більш м'якого покарання, районний суд призначив засудженій покарання у виді позбавлення волі, однак у розмірі, наближеному до мінімальної межі ч. 2 ст. 185 КК України при цьому застосувавши положення ст. 71 КК України, оскільки засуджена вчинила новий злочин у період іспитового строку, встановленого їй попереднім судовим рішенням.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки є справедливим, повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України та меті, відображеній у положеннях ст. 50 цього ж Кодексу.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі засуджена наводила доводи аналогічні доводам касаційної скарги. Ці доводи перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання, про що йдеться у касаційній скарзі засудженої, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 09 жовтня

2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.