Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Орлової С.О., Беха М.О.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

захисника ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012110000000110, за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Києва,

який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1,

не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 7 березня 2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 Посилається на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність покарання, призначеного судом, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає необгрунтованим рішення суду про призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Вказує, що зазначені порушення залишилися поза увагою апеляційного суду. Просить призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 14 листопада 2012 року, приблизно об 11 годині 55 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Опель Віваро", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Ковель-Київ з боку смт. Гостомель у напрямку м. Києва, зі швидкістю 80 км/год., що перевищувала максимально допустиму 60 км/год. на даній ділянці дороги швидкість, будучи у стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 10.1, 11.3, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Деу Матіз", державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Деу Матіз" ОСОБА_3, його пасажири ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також пасажир автомобіля "Опель Віваро" ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження, від яких померли, а пасажир автомобіля "Опель Віваро" ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, пояснення захисника, який вважав, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволеню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення захисника ОСОБА_8, у якому йдеться про необхідність залишення судових рішень без зміни, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та навів їх у вироку. Зокрема, суд врахував, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується, працевлаштований, добровільно відшкодував потерпілим матеріальну та моральну шкоду, також суд взяв до уваги думку потерпілих: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 просили суд обрати ОСОБА_2 покарання, не пов'язане з позбавленням волі; ОСОБА_7, ОСОБА_12 вважали, що засудженого необхідно звільнити від відбування з випробуванням та іспитовим строком. Крім того, суд взяв до уваги, що на утриманні засудженого перебувають донька ОСОБА_13, яка є студенткою вищого навчальногозакладу, неповнолітній син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, вагітна дружина ОСОБА_15 та батько ОСОБА_16, який є інвалідом ІІ групи. За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та з урахуванням особи засудженого призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, обравши покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, яке належить відбувати реально. Покарання, призначене засудженому, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав вважати його м'яким немає.

Обираючи покарання ОСОБА_17, суд належним чином мотивував своє рішення, тому підстав вважати вирок таким, що не відповідає вимогам закону, не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України при перегляді справи в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином перевірені наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи та прийнято рішення з наведенням докладних підстав, із яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули скасування чи зміну судових рішень, судами першої та апеляційної інстанції по справі допущено не було.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів,

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 7 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.