Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Крижановського В. Я., Чуйко О. Г.,за участю прокурора захисниказасудженого Шевченко О. О. ОСОБА_5,ОСОБА_6розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2013 року.

Вироком Ставищенського районного суду Київської області від

29 січня 2013 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 15 травня 2012 року приблизно о 18.00 год. у квартирі АДРЕСА_1 на грунті раптово виниклих неприязних відносин двічі вдарив ОСОБА_7, який сидів на канапі, по обличчю та один раз - в тулуб, у результаті чого потерпілий отримав тілесне ушкодження у виді перелому 9-го ребра зліва.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2013 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду в зв'язку з порушенням вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

Захисник у своїй касаційній скарзі наполягає, що в діях

ОСОБА_6 відсутній склад злочину, через що просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Крім того, захисник стверджує, що в ході слідства було порушене право ОСОБА_6 на захист.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а скарги такими, що не підлягають задоволенню, захисника та засудженого, які підтримали касаційну скаргу захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Зі змісту ч. 2 ст. 398 КПК України 1960 року убачається, що підставами для зміни або скасування судових рішень є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження захисника засудженого про невинуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості засуджений та його захисник висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Ці суди обґрунтовано визнали їх безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, з якими погодилася і колегія суддів, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань потерпілого, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Виходячи зі встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання захисника на виправдувальний вирок Володарського районного суду Київської області від 02 липня 2013 року щодо

ОСОБА_6 як на підставу незаконності оскаржуваного вироку є неспроможними.

Дійсно як убачається з вказаного та оскаржуваного вироків, предметом розгляду судами були діяння, вчиненні в один день за однакових обставин щодо різних потерпілих, однак через короткий проміжок часу.

При цьому, виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 було постановлено за недоведеністю його вини у вчиненні протиправного діяння щодо ОСОБА_8 Однак такі обставини ніяким чином не впливають на законність оскаржуваного вироку та доведеність вини ОСОБА_6 у спричиненні ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки вказані судові рішення ґрунтуються на різній доказовій базі.

Твердження захисника про те, що слідчим були порушені права ОСОБА_6 як обвинуваченого при призначенні та проведенні додаткової судово-медичної експертизи спростовуються матеріалами справи.

Так, з протоколу судового засідання та постанови суддів від

20 листопада 2012 року видно, що вказана експертиза була призначена суддею за клопотанням захисника вже в ході судового слідства, коли ОСОБА_6 мав статус підсудного, а не обвинуваченого, зв'язку із чим на нього не могли поширюватись положення процесуального закону про проведення досудового слідства у справі.

Крім того, як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_6 роз'яснювались його процесуальні права, передбачені ст. 263 КПК України 1960 року та положення ст. 63 Конституції України.

Те, що ОСОБА_6 не було вручено постанову про порушення кримінальної справи не є істотним порушенням, оскільки як видно з матеріалів справи він був ознайомлений із цим документом, а заяв про отримання його копії та бажання його оскаржити до суду він не подавав.

Що стосується твердження захисника та прокурора про порушення судом положень ст. 377 КПК України 1960 року, то вони також є безпідставними.

Як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд звернув увагу на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах. Ці доводи перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свої висновки апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1970 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування оскаржуваних судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Ставищенського районного суду Київської області від 29 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 - без задоволення.