5-3759км13 Про повторне незаконне заволодіння автомобілем, скоєне у стані алкогольного сп'яніння, та таємне викрадення чужого майна, скоєне з проникненням до салону автомобіля - 05.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 05 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2012 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 29 листопада 2001 року вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3, ч. 2 ст. 185, ч. 2, ч. 5 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 28 лютого 2005 року за відбуттям строку покарання, засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.

За вирок суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 23 серпня 2007 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, повторно незаконно заволодів автомобілем "ВАЗ-2103", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, після чого поїхав на ньому кататися по вулицях сел. Романково в м. Дніпродзержинську, однак не впорався з керуванням та допустив зіткнення з деревом, тим самим пошкодивши автомобіль та заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на суму 6 750 грн.

Крім того, ОСОБА_2 14 січня 2008 року в м. Дніпродзержинську з салону автомобіля "Мерседес-Спринтер", державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4, таємно повторно викрав майно потерпілого на загальну суму 1 660 грн., та 20 квітня 2011 року, таємно повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, - майно потерпілого ОСОБА_6, заподіявши тим самим останньому матеріальної шкоди на загальну суму 1 500 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, просить скасувати їх через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі, а справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями неправильно кваліфіковано його діяння за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки потерпілий сам передав йому свій автомобіль. Посилається на порушення права на захист, що виразилось у безпідставній відмові суду в задоволенні заявлених клопотань про допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, послався на суперечливі докази за ч. 2 ст. 185 КК України. Стверджує про застосування до нього на досудовому слідстві недозволених методів ведення слідства та неповну перевірку його заяви з даного приводу. На думку засудженого, призначене судом йому покарання є занадто суворим. Крім того, засуджений вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України (1960 року) суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляції, в тому числі, за необхідності, й шляхом проведення судового слідства.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності та обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Окрім додержання інших, передбачених ст. 377 КПК України (1960 року), вимог, в ухвалі слід проаналізувати й співставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, й дати на кожен з них вичерпну відповідь.

Однак судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року засудженим була подана апеляція з посиланням на матеріали справи.

Не погоджуючись із вироком суду, засуджений ОСОБА_2, посилаючись на однобічність та неповноту досудового й судового слідства, невідповідність висновків суду викладеним у вироку фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, зокрема, неправильну кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки потерпілий сам передав йому свій автомобіль, відсутність доказів його вини за ч. 2 ст. 185 КК України, застосування під час досудового слідства недозволених методів слідства, безпідставну відмову в допиті основних свідків, просив скасувати вирок суду, а справу щодо нього направити на додаткове розслідування.

Апеляційний суд, хоча й розписав в ухвалі зміст апеляцій захисника та засудженого, однак належним чином вказаних доводів в ухвалі не проаналізував, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які апеляції захисника та засудженого залишив без задоволення.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи перевірку скарги ОСОБА_2 про застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів слідства проводив помічник прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська ОСОБА_9, однак підписала зазначену постанову інша посадова особа - ОСОБА_10

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 360 КПК України (1960 року) апеляційний суд не пізніше як за три дні оповіщає заінтересованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду про час і місце апеляційного розгляду справи. Згідно з вимогами ст. 361 КПК України (1960 року) виклик осіб до суду апеляційної інстанції здійснюється у порядку, передбаченому ст. 354 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, відкладаючи розгляд справи за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на 09 год. 09 жовтня 2012 року, не повідомив захисника ОСОБА_11 про час та дату розгляду справи в апеляційній інстанції (а.с. 71 т. 3), чим порушив право засудженого на захист, а захисника - на безпосередню участь у судовому розгляді справи.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною та обґрунтованою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно з використанням усіх процесуальних можливостей, у тому числі й шляхом проведення судового слідства, належно перевірити всі доводи апеляції засудженого ОСОБА_2, а також інші доводи його касаційної скарги, та прийняти обґрунтоване й законне рішення.