Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 05 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 19 березня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого, останній раз 27 березня 2008 року вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 1 ст. 187, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 04 жовтня 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 13 днів, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2008 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

Цим же вироком визнано винним та засуджено ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 21 листопада 2010 року, за попередньою змовою між собою, проникли до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_3, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 23 253 грн. 40 коп.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 185 КК України на ст. 198 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Виключено з мотивувальної частини вироку щодо ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку - вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Покладено на ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого та судові витрати.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо нього, просить їх змінити через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, пом'якшивши призначене йому покарання до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що судовими інстанціями в достатній мірі не враховано усіх обставин, що пом'якшують покарання, та даних про його особу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Щодо доводів засудженого, висловлених у його касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання вимогам закону внаслідок його внаслідок суворості, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про його особу, зокрема те, що раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, посередньо характеризується.

На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України та з дотриманням вимог ст. 71 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року). При цьому апеляційний суд належним чином мотивував своє рішення щодо відсутності підстав для пом'якшення ОСОБА_1 покарання, навіть за умови виключення кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину групою осіб.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 грудня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 19 березня 2013 року щодо нього - без зміни.