5-4345к13 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, скоєне у стані алкогольного сп'яніння з мотивів помсти на ґрунті особистих неприязних відносин, від яких один потерпілий помер, та незаконне придбання холодної зброї - 05.11.2013 Прийняття

головуючого Єлфімова О.В.,суддів:Крещенка А.М., Сахна Р.І.,за участю прокурора Голюга В.В.,засудженого ОСОБА_5,розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року.

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2013 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 18.12.2006 року за ч. 2 ст. 345 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 18.08.2010 р. по відбуттю строку покарання,

засуджено за:

- ч. 1 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 121 КК України на 10 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим і засуджений за те, що 24 травня 2011 року, в період часу з 23.00 год. до 23.30 годин, проходячи в районі будинків № 47-59 по вул. Довгалевській у м. Нікополі, будучи в стані алкогольного сп'яніння, побачив ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які йшли йому на зустріч. Вважаючи, що ці особи заподіяли тілесні ушкодження його знайомим, з мотивів помсти на ґрунті особистих неприязних відносин, підібравши на узбіччі дерев'яну палицю, ОСОБА_5 наніс один удар ОСОБА_8 по виставленій вперед для захисту правій руці. Після чого, між ним і ОСОБА_8, зав'язалася бійка, в ході якої ОСОБА_5, з метою заподіяння тілесних ушкоджень без мети вбивства, мисливським ножем, який знаходився при ньому, з великою силою наніс не менше 5 ударів по ногах і тулубу потерпілого ОСОБА_8, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Крім того, в ході бійки з ОСОБА_8, у засудженого виник умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12, оскільки останній намагався припинити дії ОСОБА_5 З цією метою ОСОБА_5, без мети вбивства, мисливським ножем, що знаходився при ньому, з великою силою завдав один удар в область правого стегна ОСОБА_12, пошкодивши велику підшкірну вену, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, які спричинили смерть потерпілого.

Крім того, ОСОБА_5 у невстановленому слідством місці, у невстановлений час і у невстановленої особи умисно, незаконно придбав холодну зброю - мисливський ніж, який, зберігаючи при собі, носив по м. Нікополю без передбаченого законом дозволу до 25 травня 2011р., тобто до моменту вилучення його працівниками міліції.

Апеляційний суд Дніпропетровської області, провівши судове слідство, 18 червня 2013 року вказаний вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 121 КК України скасував та постановив свій вирок, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання:

за ч. 2 ст. 15, ст. 115 КК України 10 років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 115 КК України 15 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115; ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 263 КК України, остаточно ОСОБА_5 визначено 15 років позбавлення волі.

У решті вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області відносно ОСОБА_5 залишено без змін.

За вироком апеляційного суду ОСОБА_5 визнаний винуватим та засуджений за те, що 24 травня 2011 року, в період часу з 23.00 год. до 23.30 годин, перебуваючи в районі будинків № 47-59 по вул. Довгалевській у м. Нікополі, будучи в стані алкогольного сп'яніння, побачив поперед себе ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Подумавши, що ці особи раніше заподіяли тілесні ушкодження його знайомим, ОСОБА_5, з мотивів помсти на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень кому-небудь із вказаних хлопців, підібрав знайдену на узбіччі дерев'яну палку, якою наніс один удар ОСОБА_8 по виставленій для захисту правій руці. Після цього, між ним і ОСОБА_8, зав'язалася бійка, в ході якої ОСОБА_5, з метою умисного вбивства, мисливським ножем, який знаходився при ньому, наніс не менше 5 ударів по ногах і тулубу потерпілого ОСОБА_8, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, але свій злочинний умисел не довів до кінця, оскільки потерпілому своєчасно була надана медична допомога.

В ході бійки з ОСОБА_8, у засудженого з метою помсти на підставі особистих неприязних відносин, виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_12, оскільки останній намагався припинити бійку. З цією метою ОСОБА_5, наявним у нього ножем, умисно наніс один удар в область правого стегна ОСОБА_12, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення правого стегна з пошкодженням великої підшкірної вени, чим заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційний суд, у порушення ст. 334 КПК України, не зазначив у вироку спосіб вчинення засудженим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та його наслідки. Крім того, вказує не те, що суд, визнавши ОСОБА_5 винним за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, призначив останньому покарання за ч. 2 ст. 15 ст. 115 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК України за відсутністю в його діях складу злочину. Призначене засудженому покарання за ч. 2 ст. 263 КК України просить залишити без зміни.

За змістом касаційної скарги з доповненнями засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, просить скасувати вирок апеляційного суду за відсутністю, на його думку, в його діях складу злочинів, за вчинення яких він засуджений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти доводів касаційної скарги засудженого та захисника і частково підтримав касаційну скаргу прокурора, пояснення засудженого, який підтримавши свою касаційну скаргу та частково - захисника, просив судові рішення скасувати, провадження по справі закрити на підставі ч.5 ст. 36 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 366 КПК України у результаті розгляду апеляцій, в тому числі і на вирок, який не набрав законної сили, ухвалений місцевим судом, апеляційний суд може постановити свій вирок, скасувавши повністю чи частково вирок суду першої інстанції.

Вирок апеляційного суду, згідно ст. 378 КПК України, повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу.

При розгляді справи та постановленні свого вироку щодо ОСОБА_5 апеляційний суд не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Суд апеляційної інстанції, провівши судове слідство, під час якого були досліджені докази по справі, прийшов до правильного висновку про спричинення умисними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та потерпілому ОСОБА_7 - тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілого.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у спричиненні потерпілим тілесних ушкоджень за обставин, викладених у вироку апеляційного суду, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, є законним та обґрунтованим.

Зокрема, зазначені висновки суду ґрунтуються на показах потерпілого ОСОБА_8, свідків - очевидців ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також свідків: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18., ОСОБА_17, які підтвердили наявність конфлікту та його наслідки щодо потерпілих і засудженого. Деякі розбіжності у показаннях зазначених свідків суд обґрунтовано відніс на суб'єктивне сприйняття кожним із них конкретних обставин вчинених злочинів.

Тяжкість тілесних ушкоджень, спричинених потерпілим та настання смерті ОСОБА_7 підтверджені висновками судово-медичних експертиз щодо потерпілого ОСОБА_8 та трупа ОСОБА_7

Спричинення потерпілим тілесних ушкоджень ножем, який був вилучений при затриманні засудженого, відповідно до висновків судово- криміналістичних, -трасологічних, -імонулогічних експертиз, не виключається.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, а також не спростовані у касаційній скарзі, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому

При цьому суд, обґрунтовано, з наведенням у вироку відповідних мотивів, відхилив доводи засудженого та захисника про те, що ОСОБА_5 діяв щодо потерпілих, перебуваючи у стані необхідної оборони, оскільки саме засуджений напав на потерпілих та, застосувавши палицю і ніж, заподіяв їм тілесні ушкодження.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виключив із числа доказів протокол відтворення обстановки і обставин події за участі ОСОБА_5 та висновок додаткової судово-медичної експертизи, проведеної за результатами зазначеної процесуальної дії, визнавши їх зібраними в порушення кримінально - процесуального закону.

Обставинам наявності тілесних ушкоджень у засудженого суд дав належну оцінку і правильно визнав їх отриманими при обопільній бійці між засудженим та потерпілим ОСОБА_8, а також при спробі відібрати ножа у засудженого іншими особами.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в даній справі суд апеляційної інстанції надав неправильну кримінально-правову кваліфікацію діям засудженого за епізодом спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" (v0002700-03) замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.

Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідки, які фактично було заподіяно.

Суд апеляційної інстанції, кваліфікуючи дії засудженого за ч.1 ст. 115 та ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, дійшов висновку, що ОСОБА_5, наносячи мисливським ножем удари потерпілим під час бійки, допускав можливість спричинення їм любої шкоди, в тому числі і смерті, яка фактично наступила у потерпілого ОСОБА_7 та не наступила у потерпілого ОСОБА_8, завдяки своєчасно наданої йому медичної допомоги.

За таких обставин суд фактично визнав вчинення засудженим злочинів з невизначеним (неконкретизованим) умислом, а тому, відповідно до ст. 24 КК України, відповідальність ОСОБА_5 є залежною від фактично заподіяних наслідків, оскільки засуджений передбачав настання будь-якого з цих наслідків і бажав чи свідомо припускав їх настання.

Враховуючи, що діями засудженого потерпілому ОСОБА_8 фактично спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, то дії ОСОБА_5 за цим епізодом вчинення злочину повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України.

Дії засудженого щодо потерпілого ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції кваліфіковані вірно за ч.1 ст. 115 КК України, оскільки потерпілий, від нанесеного ножового поранення засудженим, помер.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні, а дії ОСОБА_5 щодо потерпілого ОСОБА_8 - перекваліфікації з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як замах на умисне вбивство на ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Доводи прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального закону, допущене при постановленні вироку, не є обґрунтованими, оскільки зміст вироку відповідає вимогам статей 333- 335 КПК України, а допущену описку у вироку, на яку вказує прокурор у скарзі, суд виправив шляхом постановлення ухвали. Крім того, за умови перекваліфікації дій засудженого з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 на ч.1 ст. 121 КК України ця обставина процесуального значення не має.

У зв'язку із зменшенням обсягу обвинувачення та з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, особи винного, який неодноразово судимий, в тому числі і за особливо тяжкий злочин, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років, а за сукупністю злочинів - залишити покарання призначене апеляційним судом, яке призначене в максимальних межах санкції ч.1 ст. 115 КК України.

Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку апеляційного суду, у справі не встановлено, а тому підстав для задоволення у цій частині касаційних скарг не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого та захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 в частині кваліфікації його дій за епізодом вчинення злочину щодо ОСОБА_8 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 на ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому за цим Законом покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.