Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,суддів Сахна Р.І., Шибко Л.В.,за участю прокурора Голюга В.В.,потерпілоїпредставника потерпілої ОСОБА_5ОСОБА_6,ОСОБА_7,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 5 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 9 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 250 000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_6 3 563 грн. 66 коп. матеріальної шкоди та 300 000 грн. моральної шкоди.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

Згідно вироку суду 29 липня 2012 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_8, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перед початком керування автомобілем ГАЗ-2410, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9, не перевірив належним чином і не забезпечив технічно-справний стан гальмівної системи транспортного засобу, внаслідок чого, рухаючись по вулиці Верховського в селищі Салькове Гайворонського району Кіровоградської області в напрямку вулиці Заводської, порушив вимоги п.п.1.5., 2.3. (а), 2.9 (а), 31.1, 31.4, 31.4.1 .(а), п.п. 12.4 та 12.9 (б), 1.10, 2.3 (д) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та здійснив наїзд на ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та малолітніх ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітні ОСОБА_12 та ОСОБА_13 отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, в результаті яких настала смерть останніх. ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_5 та ОСОБА_11 - легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2013 року вирок місцевого суду змінено. Виключено з резолютивної частини вироку рішення суду про конфіскацію в дохід держави речового доказу - автомобіля ГАЗ - 2410 д/н НОМЕР_1 та повернуто його власнику ОСОБА_9

Стягнуто з засудженого ОСОБА_8 в дохід держави судові витрати у справі в сумі 1637 грн.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, порушує питання про зміну зазначених судових рішень та пом'якшення призначеного покарання. Зазначає, що судами не було враховано усіх пом'якшуючих обставин по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_6 та представника потерпілої - ОСОБА_7, які заперечували проти задоволення касаційної скарги засудженого, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив судові рішення щодо засудженого залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_8 у вчинені злочину за який його засуджено, підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, що правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку та ніким в касаційному порядку не оскаржується.

Дії ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно, що теж у касаційній скарзі не оспорюється.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Призначаючи покарання ОСОБА_8, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Також судом при призначенні покарання ОСОБА_8 враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, зокрема, визнання вини, щире каяття та з врахуванням обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, але не в максимальному розмірі.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання явно несправедливим внаслідок його суворості, про що зазначає засуджений в касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від

9 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2013 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.