5-4826км13 Про умисне ухилення від сплати податку на додану вартість, скоєне директором приватного підприємства шляхом службового підроблення документів - 05.11.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 05 листопада 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на вирок Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 квітня 2013 року.

Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 квітня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 212 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах і організаціях усіх форм власності строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах і організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах і організаціях усіх форм власності строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, працюючи з 24 грудня 2006 року на посаді директора ПП "Бінс-Агро", зареєстрованого по вул. Декабристів, 25 у м. Миколаєві, будучи службовою особою підприємства, умисно, шляхом зловживання своїм службовим становищем, а також з використанням реквізитів ПП "Бінс-Агро", в період з вересня по жовтень 2009 року ухилився від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах - 1 730 312,46 грн.

Крім того, ОСОБА_1 склав і видав завідомо неправдиві документи - податкові декларації з ПДВ за вересень і жовтень 2009 року, які були подані бухгалтером підприємства до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Суд такі дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч. 2 ст. 366 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженого, внаслідок м'якості. Свої доводи обґрунтовує тим, що місцевим судом не зазначена кваліфікуюча ознака, за якою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, а саме спричинення службовим підробленням тяжких наслідків. Вважає, що дії ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України. Також вказує, що призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 212 КК України у виді штрафу в розмірі 17000 грн не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Судом також не враховані положення ст. 53 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

17 січня 2012 року набрав чинності Закон України від 15 листопада 2011 року №4025-VI (4025-17) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності".

На час розгляду кримінальної справи цим законом санкцію ч. 3 ст. 212 КК України змінено в бік пом'якшення покарання, а саме передбачено покарання у виді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно з положеннями ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотню дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

На вказані положення кримінального закону місцевий суд не звернув уваги та не мотивував необхідність призначення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України покарання у виді штрафу саме у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, санкція ч. 3 ст. 212 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Однак, судом першої інстанції вказане додаткове покарання до засудженого не застосовано.

Доводи прокурора про те, що згідно з ч. 2 ст. 53 КК України покарання засудженому у виді штрафу за ч. 3 ст. 212 КК України мало бути призначено не в межах санкції частини статті цього Кодексу, а в розмірі несплачених податків є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 вчинив передбачений ч. 3 ст. 212 КК України злочин до набрання Законом № 4025-VI (4025-17) чинності і засуджується після 17 січня 2012 року, з урахуванням вимог ст. 5 КК України та принципу правової визначеності не може бути у гіршому становищі, ніж особи, які вчинили такий саме злочин, засуджені і відбували покарання до набрання цим Законом чинності.

Крім того, дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також видача завідомо неправдивих документів.

Разом із тим, судом першої інстанції всупереч вимогам закону, не зазначена кваліфікуюча ознака, за якою дії останнього кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, а саме спричинення вищевказаними діяннями тяжких наслідків.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 324 КПК України 1960 року, обираючи при постановленні вироку норму кримінального закону, яка підлягатиме застосуванню до суспільно небезпечних діянь, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України 1960 року.

Разом із тим, суд не врахував висновки Верховного Суду України про застосування кримінального закону (ч. 2 ст. 366 КК України) щодо цих суспільно небезпечних діянь, висловлених у постанові від 19 грудня 2011 року (№ 5-18 кс 11), зокрема, що у частині другій статті 366 КК України сформульований матеріальний склад злочину, при вчиненні якого службове підроблення заподіює тяжкі наслідки.

Для інкримінування особі спричинення (заподіяння) її діями певних наслідків необхідно наявність прямого, безпосереднього, а не опосередкованого, причинного зв'язку між її діями і певними наслідками.

Отже, для ставлення у вину особі, що вчинила службове підроблення, спричинення її діями тяжких наслідків, визначення яких дається у п. 4 примітки до статті 364 КК України, необхідно, щоб такі наслідки знаходились у прямому причинному зв'язку саме з діями, зазначеними у диспозиції частини першої статті 366 КК України.

Цього суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 не взяв до уваги, унаслідок чого постановив передчасне рішення, визнавши, що тяжкі наслідки, які проявились у несплаті податків у особливо великих розмірах, безпосередньо було спричинено в результаті підроблення засудженим офіційних документів.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора в частині неправильного застосування кримінального закону, що, на думку колегії суддів, потягло неправильне призначення судом покарання ОСОБА_1 і є підставою для скасування рішення та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого належить врахувати вказане в ухвалі касаційного суду і за наявності підстав правильно кваліфікувати діяння ОСОБА_1 за вчинення службового підроблення.

Якщо за наслідками цього розгляду буде доведено винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, призначене йому цим вироком покарання слід вважати м'яким.