Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,за участю прокурора Деруна А.І.,захисника ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2013 року,

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого - останнього разу вироком Беляєвського районного суду Одеської області від 16.03.2005 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, о 10 год. 30 хв. 20 березня 2013 року за місцем свого проживання в приватному будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту з ОСОБА_7 ножем завдав останньому тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що його дії безпідставно кваліфіковані за ст. 121 КК України, оскільки мало місце перевищення меж необхідної оборони і судом не в повній мірі враховані обставини, що пом'якшують його покарання. Крім того, в судовому засіданні йому не було надано останнє слово і він не був присутній при оголошенні вироку суду.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, захисника, яка просила звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставі ст. 75 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями самого засудженого, який пояснив, що, побачивши, як ОСОБА_7 вийшов з кімнати, де перебувала його співмешканка, схопив ніж та наніс потерпілому удар в живіт, поясненнями потерпілого ОСОБА_7 про те, що він, надаючи медичну допомогу співмешканці ОСОБА_6, обернувшись побачив останнього, який накинувся на нього з ножем, поясненнями ОСОБА_8, яка підтвердила обставини вчинення злочину. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, даними протоколу відтворення обстановки та обставин подій, даними висновків судово-медичної, дактилоскопічної, судово-криміналістичної, судово-біологічної, судово-імунологічної експертиз та іншими доказами по справі.

Твердження засудженого про те, що він перебував у стані необхідної оборони ретельно перевірялись судами першої та апеляційної інстанцій та свого об'єктивного підтвердження не знайшли.

По справі доведено, що ОСОБА_6 не перебував у стані необхідної оборони, оскільки в момент нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_7 не було ніякої загрози і не існувало суспільно-небезпечного посягання на життя і здоров'я як самого засудженого так і його співмешканки. Свої висновки щодо доказів та їх оцінки суди належно мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження засудженого про те, що в судовому засіданні йому не було надано останнє слово і він не був присутній при оголошенні вироку суду також є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до протоколу судового засідання від 13 грудня 2012 року підсудному ОСОБА_6 було надано останнє слово та в його присутності судом було оголошено вирок, після чого роз'яснено його суть, строк та порядок оскарження, а також право знайомитися з протоколом судового засідання та подачі на нього письмових зауважень.

Вказаними правами засуджений скористався та в порядку ст. 88 КПК України 1960 року подав свої зауваження на протокол судового засідання, які постановою суду від 23 квітня 2013 року були відхилені. При цьому, як вбачається з постанови суду, інші учасники процесу підтвердили, що в судовому засіданні ОСОБА_6 було надано останнє слово, з чим погодився і сам засуджений.

Доводи ОСОБА_6 про те, що суд не в повні мірі врахував конкретні обставини справи та обставини, що пом'якшують його покарання, є необгрунтованими.

Призначаючи покарання ОСОБА_6, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким, конкретні обставини справи, особу винного, який раніше неодноразово судимий, негативно характеризується, обставини, що пом'якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, наявність у засудженого інвалідності третьої групи, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_6 мінімального покарання, що передбачено санкцією статті за якою його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Розглядаючи справу за апеляціями засудженого та його захисника, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи поданих апеляцій в цій частині.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.