Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,суддів Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,за участю прокурора Деруна А.І.,засудженого ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 4 червня 2013 року,

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2013 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого вироком цього ж суду від 26.01.2012 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 189 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 4 червня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він близько 16 год. 20 хв. 27 серпня 2012 року проник на територію дачного будинку ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, де, застосовуючи фізичне насильство, бив ОСОБА_6 о металевий короб дверей, наносив їй удари руками і ногами у різні частини тіла, душив за шию, від чого потерпіла втратила свідомість. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження.

При цьому ОСОБА_5 відкрито викрав належний ОСОБА_6 мобільний телефон Нокіа 5030 вартістю 208 грн.

Також ОСОБА_7, погрожуючи насильством, вимагав у потерпілої 40 грн. Оскільки грошей у останньої не було, ОСОБА_7 примусив її шукати гроші у сусідів.

ОСОБА_6, боячись фізичної розправи з боку ОСОБА_5, пішла шукати гроші. У гаражній зоні по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 зустріла своїх знайомих, яким повідомила про вчинені відносно неї злочини та зателефонувала до міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на досудове розслідування. Зазначає, що його дії безпідставно перекваліфіковані з ч. 2 ст. 186 на ч. 3 ст. 187 КК України, а також, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не проведено судових дебатів та фіксації судового розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав подану касаційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Так, винуватість ОСОБА_5 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка повідомила, що ОСОБА_5 проник до неї в будинок, де став її бити та душити, заволодів її мобільним телефоном і відправив шукати гроші, погрожуючи при цьому, що якщо вона когось приведе, то він її знайде та вб'є, показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили, що 27 серпня 2012 року до них звернулася ОСОБА_6 та повідомила, що на неї напав невідомий чоловік, який її бив та душив, забрав мобільний телефон, після чого вони зателефонували до міліції, показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що приблизно 2 вересня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_10 з проханням здати мобільний телефон до ломбарду, оскільки в нього не було паспорту, що вони і зробили. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними та підтверджуються іншими доказами у справі, зокрема, рапортом працівника міліції та заявою ОСОБА_6 про вчинення відносно останньої злочинів, даними протоколу пред'явлення особи для впізнання, даними висновків судово-медичних та товарознавчих експертиз, довідкою з ломбарду та іншими доказами по справі.

Твердження засудженого про те, що його дії безпідставно перекваліфіковані з ч. 2 ст. 186 на ч. 3 ст. 187 КК України є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_5 потрапив в будинок ОСОБА_6 проти її волі, з метою заволодіння майном останньої напав на неї та став душити, внаслідок чого вона втратила свідомість, тобто скоїв розбійний напад, поєднаний з насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, з проникненням у житло.

Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що він взагалі не застосовував до потерпілої фізичного насильства ретельно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і свого об'єктивного підтвердження не знайшли. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Таким чином, дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України кваліфіковані правильно.

Твердження засудженого про те, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не проведено судових дебатів та фіксації судового розгляду є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 362 КПК України 1960 року протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у випадку проведення ним судового слідства.

Згідно з матеріалами справи судове слідство в суді апеляційної інстанції не проводилося, а зі змісту ухвали вбачається, що апеляційний суд провів судові дебати та надав засудженому останнє слово.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив нові злочини в період іспитового строку, не працює та дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкціями частин статей, за якими його визнано винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_5 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 та ст. 71 КК України.

Розглядаючи справу за апеляцією засудженого, на підставі детального вивчення матеріалів справи апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про правильне встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та правильність кваліфікації його дій, а також вказав на докази, які спростовують доводи поданої апеляції в цій частині.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 4 червня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.