5-4611км13 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких потерпілий помер у лікарні - 05.11.2013 Прийняття

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів: за участю прокурора представника потерпілої потерпілих: Сахна Р.І., Крещенка А.М., Деруна А.І., ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, розглянула в судовому засіданні 5 листопада 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року щодо ОСОБА_8

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8, 8 грудня 2010 року о 13 годині 00 хвилин, знаходячись біля буд. № 11 по вул. Воскресенській у м. Києві, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_9, умисно завдав йому потужний цілеспрямований удар в голову. В результаті чого потерпілий втратив рівновагу і впав на асфальт, отримавши при цьому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 змінено. Дії засудженого ОСОБА_8 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011році" ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання у виді позбавлення волі.

У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілої ОСОБА_5, доводи та вимоги яких є аналогічними за своїм змістом, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду просять її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Зазначають, що під час перевірки вироку місцевого суду, апеляційний суд не дав неналежної оцінки показанням засудженого ОСОБА_8, у зв'язку з чим його дії були не вірно перекваліфіковані на ч. 1 ст. 119 КК України. Стверджують, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_8 від призначеного покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_6 та представника останньої з них на підтримку касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені вбивства через необережність та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 119 КК України відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірялась версія обвинувачення щодо заподіяння потерпілому ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Проте, вона правильно визнана безпідставною, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам справи, спростовується висновком судово-медичної експертизи і показаннями експерта ОСОБА_10, який підтвердив, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_9, було не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару в область голови потерпілого, а результатом падіння останнього й удару головою об тупий твердий предмет, що засуджений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити. Однак, внаслідок злочинної самовпевненості легковажно розраховував на конкретні обставини, що можуть відвернути настання смерті потерпілого.

Отже, в даному випадку мало місце не умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень внаслідок яких потерпілий помер, а вбивство через необережність у вигляді злочинної самовпевненості, у зв'язку з чим дії ОСОБА_8 на думку колегії суддів, були правильно перекваліфіковані з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК України.

Що стосується доводів прокурора та представника потерпілої про безпідставність звільнення ОСОБА_8 від призначеного покарання, оскільки відповідно п. "є" ч. 1 ст. 4 Закону України № 392/06-ВР від 1 жовтня 1996 року "Про застосування амністії в Україні" до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду, амністія не може бути застосована, є неспроможними та суперечать положенням кримінального закону.

Так відповідно до змісту ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, а закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

Тобто, з урахуванням того, що ОСОБА_8 злочин вчинив у 2010 році, Закон України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) набрав чинності 28 липня 2011 року, а положення Закону України "Про застосування амністії в Україні" (392/96-ВР) , на які посилаються у скаргах заявники, зазначаючи про неможливість застосування амністії до ОСОБА_8, почали діяти з 1 січня 2012 року, апеляційний суд прийняв законне рішення про звільнення останнього від призначеного покарання.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і підстав вважати його необґрунтованим чи сумнівним, колегія суддів не вбачає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.