Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А.М.,

суддів: Солодкова А.А., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2013 року,

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2013 року засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4 3 826 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн - моральної.

Відповідно до ст. 81 КПК 1960 року вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2013 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, 9 липня 2011 року близько 12.00 год., у дворі буд. 14 на вул. Вороніжська у м. Добропілля Донецької області, під час спільного вживання алкогольних напоїв із ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, завдав ОСОБА_5 три удари молотком та два удари кувалдою по голові, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

- засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд;

- захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, неповноту та однобічність слідства, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості, просять вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Зокрема, захисники вважають, що судом не взято до уваги перебування засудженого у стані сильного душевного хвилювання, який був спровокований неправомірними діями потерпілого. Вважають, що призначене покарання є занадто суворим, а сума, визначена судом для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не стверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, думку засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та касаційні скарги захисників, прокурора, який заперечував проти задоволення вказаних касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що дані скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, не підлягають, а неповнота та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги засудженого та його захисників в даній справі, самі по собі є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК 1960 року, тільки в апеляційному порядку.

Доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисників про вчинення вбивства у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, тяжкої образи з боку потерпілого, не знайшли свого підтвердження, з огляду на таке.

Так, перевіркою матеріалів справи, було встановлено, що суд першої інстанції дослідив висновок стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 303К від 23.12.2011, відповідно до якого, ОСОБА_1 у період скоєння злочину за психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в стані тимчасового розладу психічної діяльності, винятковому емоційному стані або стані фізіологічного афекту не перебував, його дії носили ситуаційно обумовлений характер і не свідчили про хворобливе сприйняття ним ситуації, що склалася (а.с. 39-42, т. 2).

Крім того, з показань експертів ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що на момент скоєння злочину у ОСОБА_1 не було фізіологічного афекту, а емоційне збудження засудженого було спровоковане алкогольним сп'янінням (а.с. 198-199 т.2).

Стан алкогольного сп'яніння стверджується показаннями як самого засудженого, так і свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10

Отже, доводи зазначені в касаційних скаргах щодо наявності в діях у засудженого сильного душевного хвилювання спростовуються матеріалами справи.

Призначаючи засудженому покарання, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують покарання, особу засудженого.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.

Цивільний позов потерпілої вирішено відповідно до чинного цивільного та кримінально-процесуального закону.

Апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а його вмотивована ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9 липня 2013 року залишити без зміни, касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без задоволення.