Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,суддів Пузиревського Є.Б., Шибко Л.В.,за участю прокурора Піх Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 листопада 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2013 року,

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого - останнього разу вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2012 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено покарання, призначене за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2012 року, виконувати самостійно.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_7 8 960 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінено, виключено з вступної та мотивувальної частин вироку посилання на наявність попередніх судимостей ОСОБА_5, з мотивувальної частини вироку рішення про визнання рецидиву злочинів обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5, а також висновок про необхідність призначення йому остаточного покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК України та слова "на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначеного покарання з покаранням за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2012 року визначити ОСОБА_5 чотири роки позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі".

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він з травня по липень 2012 року у м. Харкові повторно, з проникненням у сховище, скоїв крадіжки майна ОСОБА_8 на загальну суму 3 355 грн., ОСОБА_9 на загальну суму 1 470 грн., за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою - майна ОСОБА_10 на загальну суму 3 365 грн., ОСОБА_11 на загальну суму 950 грн. і за попередньою змовою з ОСОБА_6 майна ОСОБА_7 на загальну суму 8 160 грн.

Судові рішення щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку не оскаржуються.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, ставить питання про зміну судових рішень та зниження призначеного йому покарання до 3 років позбавлення волі. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував, що він визнаний таким, що не має судимості, працював, злочини вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі засудженого не оскаржуються.

Посилання ОСОБА_5 на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, внаслідок суворості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України, місцевий суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості, конкретні обставини справи, особу винного, який не працював, задовільно характеризується, обставини, що пом'якшують покарання, - визнання вини та щире каяття та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 дійшов обґрунтованого висновку про те, що покарання, призначене ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України судом першої інстанції, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

При цьому виключення апеляційним судом з вироку щодо ОСОБА_5 рецидиву злочину, як обставини, що обтяжує покарання, яка сама по собі не мала суттєвого значення для визначення засудженому виду та міри покарання, не є підставою для його пом'якшення, як на це посилається засуджений в касаційній скарзі.

Оскільки в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_5 не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного йому покарання, вона задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.