Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 31 жовтня 2013 року у м. Києві справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року щодо нього.

Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 332 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки передбачені п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, погодившись на пропозицію не встановленої досудовим слідством особи за винагороду брати участь в організації незаконного переправлення групи іноземних громадян через державний кордон України з території Російської Федерації, залучив до участі у цьому злочині мешканця м. Городня Чернігівської області ОСОБА_3 та у період з травня по червень 2009 року узгоджував в телефонному режим всі питання з останнім та невстановленою особою з м. Москви Російської Федерації з метою реалізації злочину.

В період з 6 по 8 червня 2009 року відповідно до розробленого плану група у складі 9 осіб - 5 громадян Афганістану, 3 громадян Єгипту та громадянина Сирії була доставлена невстановленими особами з м. Москви на територію республіки Білорусь та в районі с. Лемешівка Городнянського району Чернігівської області незаконно переправлена через державний кордон України, де ОСОБА_1, погоджено у телефонному режимі з ОСОБА_3 та невстановленою особою з м. Москва, вирішувалися питання, що стосувалися організації процесу безпосереднього незаконного переправлення іноземців через державний кордон України, їх таємного від представників правоохоронних органів та безпечного перебування у прикордонній зоні після незаконного переправлення та подальшої доставки іноземців до міста Києва, однак, 11 червня 2009 року названу групу іноземних громадян було затримано на державному кордоні.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінальної справи. Посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що призвели до його необґрунтованого засудження. Вказує, що висновок суду про доведеність винності ґрунтується на доказах, які не доводять його участі у вчиненні злочину. Вказує, що суд апеляційної інстанції поверхнево розглянув справу за його апеляцією та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування вироку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, яка вважала, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити, а судові рішення змінити в порядку ст. 395 КПК України 1960 року, уточнивши редакцію застосованого кримінального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим і ґрунтується на доказах, яким суд дав належну оцінку. Участь засудженого підтверджується показаннями свідків, даними, які були отримані під час здійснення оперативно розшукових заходів, а також слідчих дій, зокрема, даними протоколу, складеного за результатами проведення оперативно-розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою №380/2008 від 09.03.2010 "зняття інформації з каналів зв'язку", які проводилися щодо ОСОБА_1 з 3 червня 2009 року по 26 листопада 2009 року згідно з постановою Апеляційного суду Чернігівської області за №371-г від 3.06.2009 року.

Наведені докази суд обгрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі: показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, з показаннями, які дали свідки: громадяни Афганістану ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_29, ОСОБА_21, громадяни Єгипту ОСОБА_22 ОСОБА_23, ОСОБА_30, ОСОБА_31, громадянин Сирії ОСОБА_32; даними протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю громадян Афганістану; даними протоколів огляду та роздруківки вхідних та вихідних з'єднань абонентів за номерами телефонів, даними протоколів огляду предметів та документів про наявність на компакт-диску звукозаписів розмов між абонентами операторів зв'язку, під час яких учасники розмов, які називають один одного ОСОБА_14 та ОСОБА_1, обговорюють підготовку до зустрічі людей, крім того, йдеться про те, що людей, яких посадили у лісі, очеплено, і вони не мають їжі та води, а також про те, що люди ОСОБА_14 взяли по 300 доларів і не можуть покормити людей, а тому необхідно послати когось іншого забрати людей; крім того, на диску зафіксовано запис розмов, у яких один з учасників називає іншого ОСОБА_33, і мова йде про долю осіб, яких відправляли до Чернігова та вони були виявлені через телефонні розмови, які пеленгувалися на кордоні, сукупністю інших доказів. Усі докази були досліджені в судовому засіданні, проаналізовані та належно оцінені судом.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства було проведено достатній обсяг процесуальних дій і зібрано доказів, які дали можливість суду постановити в справі обґрунтовані судові рішення.

За наведених обставин, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого у вчиненні інкримінованого злочину. Зі змісту вироку вбачається, що суд належним чином обґрунтував своє рішення у відповідності до вимог ст. 334 КПК України 1960 року.

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 332 КК України, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи поданих апеляцій, в тому числі і засудженого ОСОБА_1, щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи і обґрунтовано залишив апеляції без задоволення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи за касаційною скаргою засудженого не встановлено порушень органом досудового слідства або судом при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вимог кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів обґрунтованість та законність постановлених у справі судових рішень.

Відповідно до частини другої ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Частиною третьою цієї статті визначено, що часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності. На підставі наведеного, факт незазначення судом у вироку редакції ч. 2 ст. 332 КК України на час засудження ОСОБА_1 не можна вважати неправильним застосуванням кримінального закону, а тому колегія суддів не вбачає необхідності уточнювати судові рішення щодо засудженого в порядку ст. 395 КПК України 1960 року, про що порушувалося питання прокурором в судовому засіданні.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 3 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 січня 2013року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.