5-4518км13 Про умисне вбивство та таємне викрадення чужого майна - 31.10.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року.

Вироком Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 28 лютого 2012 року Першотравенським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК України із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,

засуджено: за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді 9 років позбавлення волі, а згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів призначено до відбуття остаточно покарання у виді 10 років позбавлення волі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 в період часу з 5 по 13 листопада 2011 року з нежилого приміщення розташованого по АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_2, повторно, таємно викрав чуже майно, а саме дві створи брами та металеву хвіртку, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 500 грн.

27 листопада 2011 року ОСОБА_1 знаходився в квартирі АДРЕСА_1 і спільного з власником квартири ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. Приблизно о 16 годині між ними виникла сварка, під час якої на ґрунті виниклої неприязні ОСОБА_1, з метою вбивства ОСОБА_3, умисно завдав множинні удари кухонним ножем в шию потерпілого позбавивши його життя.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року вирок Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого йому обвинувачення. Під час досудового слідства порушено його право на захист, а слідчі дії проводились без дотримання вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи щодо нього на новий судовий розгляд, думку прокурора, який просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Вирок та ухвала апеляційного суду в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оскаржується.

Що стосується доводів скарги засудженого про його непричетність до скоєння вбивства ОСОБА_3, то свої висновки по цьому питанню суди першої та апеляційної інстанцій мотивовано обґрунтували і спростували зазначені доводи.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким дана належна оцінка. Так, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувачення, визнаного доведеним, показання самого засудженого, які він давав під час досудового та судового слідства у справі, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які в своїй сукупності повністю підтверджують викладені у вироку фактичні обставини скоєння вбивства потерпілого ОСОБА_3 Крім цього, вина засудженого підтверджується даними, що містяться в зібраних по справі письмових доказах, які узгоджуються в своїй сукупності з показаннями ОСОБА_1 та допитаних свідків.

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_1, останній пояснив та детально показав працівникам слідчої групи, яким чином він завдавав удари ножем потерпілому ОСОБА_3 Аналогічні показання ОСОБА_1 містяться в протоколі явки його з повинною. (т. 1 а. с. 36-37, 74-75).

За встановлених судом фактичних обставин вина ОСОБА_1 у скоєння вбивства потерпілого ОСОБА_3 доведена під час судового розгляду справи, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України.

Мотивувальна частина вироку суду відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

При призначенні засудженому покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених ним злочинів, один з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу засудженого, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих вину обставин і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкцій інкримінованих статей.

Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 стосовно призначення на йому думку надто суворого покарання і правильно суд визнав їх безпідставними. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, належним чином перевірено й спростовано.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Підстав для призначення засудженому більш м'якого покарання, або застосування до нього вимог ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено.

Посилання засудженого на порушення його права на захист та застосування до нього незаконних методів слідства колегія суддів вважає непереконливими та розцінює їх, як намагання уникнути відповідальності за скоєні злочини. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1 під час досудового слідства та протягом усього судового розгляду справи не заявлялись клопотання про застосування до нього недозволених методів слідства, навпаки, він повністю визнавав свою вину, добровільно давав показання та просив призначити йому мінімальне покарання.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Першотравенського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.