Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Чабанюк Т.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2013 року.

Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 листопада 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді 3-х років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2013 року вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 скасовано і провадження у справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

За встановлених судом обставин і з урахуванням змін внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 15 квітня 2012 року близько 6 години 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував на зупинці громадського транспорту, що по вул. Горького, 250-а в м. Ромни Сумської області, де разом з потерпілим ОСОБА_2 та іншими особами вживали спиртні напої. Під час відпочинку ОСОБА_2 побачив, що всі присутні на зупинці сміються і вирішив, що сміються саме з нього. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та вилив йому на одяг пиво, а потім зненацька вдарив рукою по голові. За встановлених обставин ОСОБА_1 не міг оцінити дійсні наміри ОСОБА_2, який безпідставно почав його бити. Зважаючи на непередбачуваність дій потерпілого, обороняючи себе і діючи у межах необхідної оборони, ОСОБА_1 правою рукою відштовхнув від себе ОСОБА_2, не даючи йому можливості знову нанести удар. Від поштовху ОСОБА_2 втратив рівновагу та, перечепившись через бордюр, впав і вдарився правою частиною голови об тверде покриття і внаслідок отриманих ушкоджень голови, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що висновки апеляційного суду суперечать зібраним і дослідженим у справі доказам. Невірна їх оцінка призвела до неправильного застосування кримінального закону, яке виразилося у визнанні ОСОБА_1 не винним у вбивстві через необережність ОСОБА_2 У вироку суд навів доводи про відсутність в діях ОСОБА_1 необхідної оборони - ні слідством, ні судом не встановлено, що з боку ОСОБА_2 була загроза життю чи здоров'ю ОСОБА_1 Ухвала апеляційного суду належним чином не вмотивована і не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, судове слідство проведено судом апеляційної інстанції не у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляції з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні доказам. Для цього, як передбачено статтями 358 і 362 КПК України, апеляційний суд може провести судове слідство у повному обсязі чи частково, з метою усунення неповноти та однобічності судового слідства у суді першої інстанції дати суду доручення про виконання окремих процесуальних дій та, оцінивши докази в їх сукупності, постановити одне з рішень, зазначених у ст. 366 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України рішення апеляційної інстанції має бути докладно вмотивоване. При розгляді справи за апеляційною процедурою необхідно ретельно перевіряти доводи апеляцій, аналізувати їх, зіставляючи з тими доказами, що містяться в матеріалах справи, щоб наведені в апеляціях доводи не залишилися без реагування.

За змістом ч. 3 ст. 358 і ч. 5 ст. 362 КПК України, виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Вказаних вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 2 листопада 2012 року засудженим і його захисником були подані апеляції.

Не погоджуючись із вироком, вони просили його скасувати, а справу закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу злочину, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не відштовхував потерпілого умисно, а відбулося відштовхування ОСОБА_2 після раптового нанесення ним удару ОСОБА_1, шляхом виставлення засудженим правої руки вперед, щоб не дати можливості потерпілому знову нанести удар, що є свідченням необхідної оборони.

Матеріалами справи з'ясовано, що суд апеляційної інстанції погодившись з доводами апеляцій засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника ОСОБА_4, дав іншу оцінку доказам ніж суд першої інстанції без проведення повного судового слідства. Відповідно до протоколу судового засідання, апеляційний суд провів судове слідство тільки в частині дослідження питання, на яку поверхню упав потерпілий, а саме, оголошено протоколи огляду місця події від 24 і 26 квітня 2012 року (а. с. 33, 38). Інші докази апеляційним судом не досліджувалися і не дана належна оцінка показанням ОСОБА_1: "… що потерпілий наштовхнувся на його виставлену вперед для свого захисту праву руку і поштовх був незначної сили, в результаті чого ОСОБА_2 спіткнувся і упав з висоти власного росту", на предмет їх відповідності висновку комісійної судово-медичної експертизи: "… що потерпілий ОСОБА_2 отримав травму голови при падінні з прискоренням та ударом потиличною ділянкою об тупий предмет з досить великою кінетичною енергією".

.

Тому, апеляційному суду слід повернутися до оцінки зазначеного висновку комісійної судово-медичної експертизи в сукупності з іншими перевіреними доказами у справі, так як висновок експертів та стан алкогольного сп'яніння потерпілого, свідчив про те, що ОСОБА_1, не передбачаючи, що від його поштовху ОСОБА_2 може впасти та отримати смертельне ушкодження, повинен був врахувати вищесказане та діяти з більшою обачністю.

Крім того, апеляційному суду слід врахувати висновки Верховного Суду України викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України 1960 року. Згідно позиції Верховного Суду України, у разі коли особа під час застосування насильства не бажала смерті потерпілому, але могла (мала можливість) її передбачити, то такі дії підлягають кваліфікації за ст. 119 КК України (постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2012 року у справі № 5-21кс12).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а тому підлягає скасуванню, кримінальна справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно перевірити всі доводи апеляцій засудженого та захисника, доводи прокурора викладені у касаційній скарзі, за необхідності провести судове слідство по справі та постановити законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.