Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів: Марчук Н.О., Широян Т.А.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року.

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 15 листопада 2011 року вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі, засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 05 липня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в м. Новомосковську Дніпропетровської області, погрожуючи ОСОБА_3 застосуванням фізичного насильства та застосовуючи таке насильство, вчинив її зґвалтування. Крім того, ОСОБА_2, в той же день та в тому ж місці, погрожуючи застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито заволодів майном потерпілої на загальну суму 2 948 грн. 05 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_2, та просить направити справу на нове розслідування. Свої вимоги захисник мотивує тим, що судом у вироку не проаналізовано докази, досліджені в судовому засіданні, та посилається на відсутність доказів вини ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 152 КК України. Захисник вказує на порушення права на захист його підзахисного під час досудового слідства. Крім того, захисник зазначає про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів та правильність кваліфікації його дій ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, експерта ОСОБА_13, а також даними, що містяться в протоколах огляду речей, ставки віч-на-віч, пред'явлення фотознімків для впізнання, висновках імунологічної, цитологічної, судово-медичних експертиз, речовими та іншими доказами по справі.

Підстав уважати, що потерпіла та свідки обмовили ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, немає, оскільки їх показання узгоджуються між собою та з іншими доказами, зібраними по справі.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та мотивованим, постановлений з дотриманням вимог статей 323, 334 КПК України (1960 року).

Покарання ОСОБА_2 призначено місцевим судом з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, наявності обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидиву злочинів, та відсутності обставин, що пом'якшують покарання, а також даних про особу засудженого.

Крім того, місцевий суд при визначенні ОСОБА_2 міри покарання врахував думку потерпілої, яка наполягала на призначенні засудженому суворої міри покарання.

Призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, з чим погоджується й колегія суддів.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції захисника ОСОБА_1, аналогічні тим, що висловлені в його касаційній скарзі, зокрема, щодо порушення права ОСОБА_2 на захист на досудовому слідстві, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Перегляд справи в суді апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Разом із тим, колегія суддів уважає за необхідне змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в порядку ст. 395 КПК України (1960 року), виключивши з їх мотивувальних частин посилання на застосування засудженим ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_3 фізичного насильства при згвалтуванні, оскільки дана обставина органом досудового слідства йому не інкримінувалась.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б вплинути на правильність та обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 у порядку ст. 395 КПК України (1960 року) змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на застосування засудженим ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_3 фізичного насильства при згвалтуванні.