5-4179км13 Про зловживання директором приватного підприємства своїм службовим становищем та внесення останнім до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, привласнивши таким чином кошти Управління по інвестиціям та будівництву виконавчого комітету міської ради - 29.10.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року.

Вказаним вироком, який залишений без зміни апеляційним судом

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

виправдано за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю події злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що займаючи посаду директора приватного підприємства "СТС-Сервіс", зловживаючи своїм службовим становищем, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, привласнивши таким чином кошти Управління по інвестиціям та будівництву виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області на загальну суму 449782,89 грн.

Так, згідно обвинувального висновку, у лютому 2010 року за перемогою у відкритому тендері, очолюване ОСОБА_1 підприємство "СТМ-Сервіс" отримало право на проведення будівельних робіт об'єкту "Зовнішніх каналізаційних мереж у мікрорайоні Піддубне м. Комсомольська - ІІ черга", на підставі чого укладено угоду підряду №1/10с від 02.04.2010 року, згідно якої передбачалося, що підрядник ПП "СТМ-Сервіс" забезпечує на свій страх і ризик власними і залученими силами та засобами виконання комплексу будівельно-монтажних робіт відповідно до проектної документації та умов договору і здає в обумовлені строки завершені роботи по акту приймання-здавання виконаних робіт замовнику, усуває на протязі гарантійного строку експлутації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт з будівництва каналізаційної мережі у мікрорайоні Піддубне, а замовник проводить відповідну оплату, згідно із розробленим кошторисом на загальну суму 4848151,40 грн.

Протягом жовтня-грудня 2010 року ОСОБА_1, порушуючи правила ведення та складання актів виконаних робіт, передбачені п. 3.3.6, п. 3.3.12, п. 1.3.4.1 ДБН Д.1.1-1-2000 Наказу Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174 (v0174241-00) , п. 1, п. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХГУ від 16.07.1999 року, п.п. 2.4 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 р.) умисно вніс до Актів приймання виконаних будівельних робіт та рапортів про використання будівельних механізмів неправдиві дані - завищені показники витрат, в результаті чого заволодів грошовими коштами в особливо великих розмірах на суму 449782,89 грн з ПДВ.

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення щодо

ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на нове розслідування, у зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому ставить під сумнів висновок комплексної судово-будівельно-технічної та економічної експертизи №№ 570/571 від 24.08.2012 року. В обгрунтування своїх вимог також вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду положенням ст. 377 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції не зазначив в повній мірі всіх підстав, через які апеляцію прокурора не задоволено в повному обсязі, а також не надана оцінка усім доводам, наведеним в апеляції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, прокурор вказує на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом. Тому зазначені доводи прокурора не можуть бути підставою для скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1

Відповідно до ст. 67 КК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

З матеріалів справи вбачається, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і є правильними.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Об'єктивність оцінки зазначених у вироку доказів перевірив апеляційний суд, зокрема й за апеляцією прокурора аналогічній змісту касаційній скарзі, при цьому він не виявив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку суду першої інстанції. Разом із тим дійшов обґрунтованого висновку про те, що зібрані докази, у тому числі результати комплексної судово-будівельно-технічної та економічної експертизи, не підтверджують висновки органів досудового слідства щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Апеляційний суд прийняв рішення, мотивувавши його належним чином, постановив ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Інші порушення норм кримінально-процесуального закону, на які вказує прокурор у своїй скарзі не є істотними, а тому не можуть бути підставами для скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області - без задоволення.