Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів: Сахна Р. І., Єлфімова О. В.,

за участю прокурора Піх Ю. Г.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Київського районного суду м. Одеси від 27 липня 2004 року за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, звільненого 01 квітня 2011 року після відбуття покарання, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада

2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на відсутність у справі пом'якшуючих покарання обставин.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 вересня 2011 року приблизно о 21.10 год. поблизу будинку № 7/3 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі ривком відкрито викрав з шиї ОСОБА_2 належний їй золотий ланцюжок вартістю 1200 грн.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2

ст. 186 КК, не доведено. Крім того, звертає увагу касаційного суду на те, що під час судового розгляду справи було порушено його право на захист, а саме: не було допитано свідка ОСОБА_3, а його показання на досудовому слідстві, на які посилається місцевий суд у своєму вироку, відсутні у справі, а також засуджений зазначає, що йому не було надано права виступити з останнім словом.

У запереченні на цю касаційну скаргу прокурор, посилаючтсь на безпідставність викладених у ній доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який просив його скаргу задовольнити, думку прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, який також вважав, що слід винести окрему ухвалу щодо зникнення аркушів справи, перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у скарзі та запереченні на неї доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Доводи засудженого про його невинуватість у відкритому викраденні майна, скоєному повторно, були предметом дослідження як місцевого, так і апеляційного судів, і спростовані наведеними у вироку та в ухвалі доказами.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку.

Цей висновок суду підтверджується даними, що містяться: у показаннях свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також у показаннях потерпілої ОСОБА_2; у протоколах виїмки від 20 листопада 2011 року, пред'явлення особи для впізнання від 29 вересня 2011 року; в інших матеріалах справи, достовірність яких не викликала сумніву як при апеляційному розгляді справи, так і при її перегляді судом касаційної інстанції.

Тверження ОСОБА_1 щодо відсутності в матеріалах справи 49-го, 50-го аркушів справи були предметом розгляду апеляційного суду і належно оцінені ним, оскільки в сукупності з іншими доказами у справі ці твердження не ставлять під сумнів висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1

Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК.

При призначенні ОСОБА_1 покарання з його реальним відбуванням суд навів у вироку переконливі підстави постановлення такого рішення. Зокрема, суд повною мірою врахував ступінь тяжкості скоєного засудженим злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема характеристику, наявність декількох судимостей, а також урахував суд наявність обставини, що обтяжує покарання - рецидив злочину.

Колегія суддів вважає, що покарання у виді позбавлення волі, призначене засудженому ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Неспроможними, на думку колегії суддів, є доводи засудженого в касаційній скарзі про порушення його права на захист, а саме про позбавлення останнього права виступити з останнім словом, оскільки такі доводи спростовуються протоколом судового засідання від 19 липня 2012 року (а.с. 249, т.1).

Суд апеляційної інстанції розглянув справу у відповідності до положень кримінально-процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року, оскільки в ній докладно вмотивовано висновки про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та безпідставність доводів апелянтів.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для винесення окремої ухвали про що було заявлено державним обвинувачем.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.