Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор`євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Леона О.І.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Російської Федерації, такого, що не має судимості,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Російської Федерації, такого, що не має судимості,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина Російської Федерації, такого, що не має судимості,

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина Російської Федерації, такого, що не має судимості,

засуджено кожного за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до вимог КПК України (1001-05) 1960 року.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими й засуджено за те, що вони 13 листопада 2010 року приблизно о 02:00 за попередньою змовою шляхом зламу вхідних дверей проникли до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно, що належить ОСОБА_6, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 14741,35 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Указує, що суд необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України, а призначене засудженим покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про їх особи внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині свого рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

При вирішенні цього питання суд мав належно досліджувати й оцінювати всі обставини, що мають істотне значення, та враховувати, що ст. 69 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є достатні підстави, про які необхідно вказувати у вироку.

Цих вимог місцевий суд не дотримався. Так, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини справи або дані про особи засуджених він визнав такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, є підставами для застосування ст. 69 КК України. Пославшись на пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, на щире каяття та повне відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, суд не врахував, що викрадене майно було виявлене та вилучене працівниками міліції і передане на відповідальне зберігання потерпілому. Тобто, до відшкодування шкоди засуджені стосунку не мають.

Таким чином, рішення суду про застосування ст. 69 КК України не можна визнати законним і обґрунтованим через неправильне застосування кримінального закону, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Враховуючи наведене, зазначений вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суд повинен ретельно перевірити зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку. За умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення призначене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України слід вважати м`яким.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.