Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М., суддів: за участю прокурора Єлфімова О.В., Сахна Р.І., Голюги В.В., розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2013 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вироком суду вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він

у червні 2011 року, на пероні залізничного вокзалу в м. Свалява Закарпатської області знайшов та привласнив одноразовий полімерний шприц з порошкоподібною речовиною білого кольору, вагою 1, 5243 гр., яка містила 0, 0448 гр. психотропної речовини - метамфетаміну і яку він перевіз до місця свого проживання та незаконно зберігав без мети збуту до 13 липня 2011 року.

13 липня 2011 року, ОСОБА_5, знаходячись біля кафе "Вітерець" по вул. Заньковецької в м. Ужгороді та перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, збув ОСОБА_6 0,4422 гр. вказаної речовини з вмістом 0, 0022 гр. метамфетаміну, за що отримав від останнього 200 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор просить судові рішення скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, безпідставність застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України, а також посилається на окремі недоліки у викладенні тексту вироку суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого за ч. 1 ст. 307 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання та необґрунтованість застосування щодо нього ст. 75 КК України є непереконливим.

Як вбачається зі змісту судових рішень, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував як тяжкість вчиненого злочину, так і дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, у скоєному розкаявся та повністю визнав свою вину.

За таких обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, та дійшовши висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, застосував ст. 75 КК України. Отже, таке рішення відповідає вимогам закону. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, перевірив матеріали справи, також прийшов до правильного висновку, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 за м'якістю призначеного покарання не вбачається.

Що стосується окремих недоліків у викладенні тексту вироку, на які у доповненні до касаційної скарги посилається прокурор, то їх не можна визнати істотними порушеннями закону, оскільки вони носять виключно редакційний характер та не впливають на суть прийнятого рішення, а тому можуть бути виправлені судом в порядку ст. ст. 409, 411 КПК 1960 року.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.