Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М., суддів: за участю прокурора Єлфімова О.В., Сахна Р.І., Голюги В.В., розглянула в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2013 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимостей,

засуджено за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Також вироком суду вирішене питання щодо цивільних позовів по справі.

Згідно вироку суду, ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона у червні 2011 року, о 17 години 00 хвилини, знаходячись біля буд. № 84 по вул. Немирівське шосе у м. Вінниці, під приводом допомоги в оформленні в органах МРЕВ УДАЇ технічного паспорту на моторолер "Ямаха Аксіс", що належав гр. ОСОБА_6, не маючи наміру на виконання взятих на себе забов'язань, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього на суму 1 000 грн.

Вона ж, у період з серпня 2011 року по березень 2012 року, двічі під приводом допомоги гр. ОСОБА_7 у проходженні навчання в автошколі та отриманні посвідчення водія, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього на загальну суму 4 000 грн.

У вересні 2011 року, ОСОБА_5, під приводом допомоги гр. ОСОБА_8 спочатку в отриманні в органах МРЕВ УДАЇ посвідчення водія, а потім медичної довідки, наявність якої є обов'язковою для отримання вказаного посвідчення, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього на загальну суму 2 760 грн.

Крім того, у грудні 2011 року ОСОБА_5, перебуваючи на площі Героїв Сталінграду у м. Вінниці, під приводом допомоги у складанні іспитів для отримання посвідчення водія в органах МРЕВ УДАЇ, шляхом обману заволоділа грошовими коштами гр. ОСОБА_10 у сумі 700 грн.

В той же період часу, вона двічі під приводом допомоги гр. ОСОБА_11 в отриманні в органах МРЕВ УДАЇ посвідчення водія та відкритті категорій "D" і "Е" на керування транспортними засобами, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього на загальну суму 2 750 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, у січні 2012 року ОСОБА_5, перебуваючи біля приміщення магазину "Володарка", розташованого за адресою м. Вінниця, вул. Коцюбинського, 39, під приводом допомоги в отриманні в органах МРЕВ УДАЇ посвідчення водія шляхом обману заволоділа грошовими коштами гр. ОСОБА_12 у сумі 5 600 грн.

В той же період часу, ОСОБА_5, двічі під приводом допомоги гр. ОСОБА_13 в уникненні кримінальної та адміністративної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди, шляхом обману заволоділа грошовими коштами останнього на загальну суму 4 200 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу повернути на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості вчинених нею злочинів та її особі. Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховані доводи апеляції прокурора та безпідставно залишено в силі рішення суду першої інстанції щодо застосування відносно засудженої ОСОБА_5 ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла до висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженої за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора на м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання та необґрунтованість застосування щодо неї ст. 75 КК України є непереконливим.

Як убачається зі змісту вироку, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно урахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу засудженої ОСОБА_5, яка раніше не судима, має позитивну характеристику, повністю визнала вину, щиро розкаялась у скоєному, активно сприяла розкриттю злочинів. Крім того, судом взято до уваги її вік, стан здоров'я, сімейні обставини та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

За таких обставин суд обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі та, дійшовши висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, застосував ст. 75 КК України. Призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд, перевірив матеріали справи, також прийшов до правильного висновку, що призначене ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 за м'якістю призначеного покарання не вбачається.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області - без задоволення.