Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.

розглянула у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора Запорізької області на вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого:

- 11.05.2012 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 80 годин громадських робіт;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на 3 роки.

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ст. 198 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування покарання з випробуванням із дворічним іспитовим строком та покладено певні обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 3 грудня 2011 року, знаходячись в приміщенні інфекційного відділення Центральної районної лікарні № 2 по вулиці Брів-ла-Гаярд в м. Мелітополі, шляхом вільного доступу проник в палату № 11, звідки викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 1295 гривень.

25 травня 2012 року ОСОБА_1, перебуваючи на проспекті Перемоги в м. Мелітополь, попросивши у малолітнього ОСОБА_4 мобільний телефон під приводом здійснення дзвінка, шляхом шахрайства повторно заволодів чужим майном, заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 625 гривень.

11 липня 2012 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 та зберігав при собі завідомо викрадене майно, яке збув ОСОБА_7 в якості оплати боргу.

20 липня 2012 року ОСОБА_1, отримавши від ОСОБА_6 завідомо викрадене майно, сховав його та зберігав до 22 липня 2012 року, коли воно було виявлене та вилучене в ході огляду місця події.

Крім того, 20 липня 2012 року ОСОБА_1 біля магазину "Степок" на вул. Рибацькій в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, попросили у неповнолітнього ОСОБА_8 мобільний телефон під приводом послухати музику, та на вимогу потерпілого повернути майно, застосували насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я, заподіявши легкі тілесні ушкодження, та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 665 гривень.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора області порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні засудженому остаточного покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, а судові рішення скасуванню з направлення справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій не оспорюються в касаційній скарзі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбутну частину покарання за попереднім вироком

Відповідно до роз'яснень, які містяться у ч. 6 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, до постановлення вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року ОСОБА_1 був засуджений вироком Мелітопольського міськрайонного суду від 11 травня 2012 року за ч. 1 ст. 186 КК України до 80 годин громадських робіт.

У зв'язку з тим, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, засудженим було вчинено до постановлення попереднього вироку, суд призначив йому покарання за цей злочин за правилами ч. 4 ст. 70 КК України. Після цього визначив покарання за сукупністю усіх злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Таким чином, суд, в порушення вимог закону не призначив засудженому остаточне покарання за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку, а потім - за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Не дотримавшись правил призначення остаточного покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон, що відповідно ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та постановити обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Вирок Якимівського районного суду Запорізької області від 4 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.