Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року м. Києві справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 3 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3.

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 3 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на 14 років.

За ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2012 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 2 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у під'їзді № 8 будинку АДРЕСА_1, з метою умисного вбивства ОСОБА_4 з помсти за відмову вступити в статеві зносини, умисно наніс їй удар рукою в голову, від якого вона впала, вдарившись головою об східці, та здавив її шию рукою до настання смерті. Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_3 таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 1 227 грн.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачувався у замаху на зґвалтування потерпілої ОСОБА_4, однак вина у вчиненні цього злочину доведена не була.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_3 та закриття справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року. Посилається на неправильне застосування кримінального закону та порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового та судового слідства, що потягли необгрунтоване засудження. Вважає, що зібрані у справі докази не доводять участі ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що смерть потерпілої настала не від умисних дій засудженого, а внаслідок залишення її в безпорадному стані після того, як вона, будучи в стані сп'яніння, впала та отримала черепно-мозкову травму. Вважає необгрунтованим висновок суду про викрадення засудженим речей потерпілої, оскільки ОСОБА_3 забрав речі, не маючи корисливої мети. Крім того, вважає, що суд при новому розгляді не врахував вказівок, зазначених в ухвалі Верховного Суду України, якою був скасований попередній вирок.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги, думку представника потерпілих, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, міркування прокурора, який вважав, що судові рішення необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів за викладених у вироку обставин підтверджується сукупністю доказів, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку. Зокрема, винуватість ОСОБА_3 в умисному вбивстві ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що зі слів засудженого йому стало відомо, що той вбив ОСОБА_4, інших свідків, потерпілих, даними протоколів слідчих дій, висновками судових експертиз, сукупністю інших злочинів. Судом перевірялися та визнані необгрунтованими доводи, що смерть потерпілої настала від черепно-мозкової травми, яку вона отримала внаслідок того, що, будучи у стані алкогольного сп'яніння, впала та вдарилася головою, а засуджений, розгубившись, залишив її у безпорадному стані, оскільки вони не підтверджуються доказами у справі та повністю спростовуються висновком повторної комісійної судово-медичної експертизи, з якої видно, що причиною смерті ОСОБА_4 прижиттєві травматичні пошкодження шиї, які виникли внаслідок стиснення шиї руками сторонньої особи. Наявність травми голови, що виникла внаслідок падіння потерпілої, не спростовує названого висновку про причину смерті потерпілої.

Доводи в касаційній скарзі, що в діях ОСОБА_3 немає складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з відсутністю корисливого мотиву, оскільки засуджений не заволодів речами потерпілої, а лише розкидав їх з метою приховання справжньої обстановки на момент вчинення злочину, є безпідставними. Так, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3, забравши майно потерпілої після її вбивства, розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, суд повно і всебічно дослідив зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини, за яких було вчинено злочини, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 185 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд урахував ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Посилання на те, що суд при повторному розгляді справи не дотримався вимог ст. 399 КПК України 1960 року щодо обов'язковості вказівок касаційного суду не підтверджуються матеріалами справи, з яких убачається, що попередній вирок було скасовано у зв'язку з неповнотою судового слідства, однобічністю дослідження доказів, внаслідок чого судом першої інстанції не було встановлено, яким чином були отримані потерпілою окремі тілесні ушкодження та які наслідки настали від них, що мало суттєве значення для правильного вирішення справи. Як убачається з матеріалів справи, при повторному розгляді суд дотримався вимог закону, повно і всебічно дослідив докази в судовому засіданні, дав їм належну оцінку, обґрунтував свої висновки у вироку належним чином.

Розглядаючи справу за апеляціями засудженого та його захисників, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року, належним чином проаналізував доводи поданих апеляцій щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі наведені в апеляціях доводи та обґрунтовано залишив апеляції без задоволення.

Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень кримінально-процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_3

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 3 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.