Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Квасневської Н.Д., Беха М.О.,

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула у судовому засіданні 24 жовтня 2013 року м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2013 року щодо нього.

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 353 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 виправдано.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

За ч. 2 ст. 186 КК України за епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 виправдано.

Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 500 гривень. Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 18 400 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2013 року вирок змінено, ухвалено вважати засудженими:

ОСОБА_1:

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 358 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 353 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_3:

- за ч. 2 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, підробив посвідчення працівника міліції на своє ім'я, та, не будучи працівником міліції, використовував це посвідчення для власних потреб та безкоштовного проїзду в метрополітені.

Крім того, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3 у період з вересня по листопад 2010 року, на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, самовільно присвоївши звання службової особи - представляючись працівником міліції та пред'являючи підроблене посвідчення працівника міліції, вводячи потерпілих в оману, під вигаданим приводом відкрито заволоділи чужим майном, а саме:

- 23 вересня 2010 року відкрито викрали гроші ОСОБА_5 в сумі 500 грн.;

- 2 жовтня 2010 року відкрито викрали гроші ОСОБА_6 в сумі 18400 грн.,

- 4 листопада 2010 року, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, заволоділи важливим особистим документом ОСОБА_7 - посвідченням пенсіонера Збройних сил України;

- 29 листопада 2010 року відкрито викрали гроші ОСОБА_8 в сумі 3000 грн., при цьому застосували насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у відкритому заволодінні майном ОСОБА_2 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3, однак в цій частині обвинувачення був виправданий судом.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Зазначає, що суд, визнавши явку з повинною як доказ у справі, не врахував її у якості обставини, що пом'якшує покарання. Вказує, що апеляційний суд поверхнево розглянув справу.

Щодо ОСОБА_3 судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, з таких підстав.

Доводи, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 про необгрунтованість його засудження за відкрите викрадення майна ОСОБА_8, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також за використання завідомо підробленого документу, є необгрунтованими. Так, посилання засудженого про відсутність доказів його участі у вчиненні цих злочинів спростовуються дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_8 про обставини, за яких ОСОБА_1 зупинив його, відрекомендувавшись працівником міліції, пред'явив посвідчення, оглянув документи та гаманець, оскільки він (потерпілий) виявив пропажу грошей, то звернувся до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вимогою повернути їх, намагався затримати останнього, однак той вдарив його в обличчя; даними протоколів пред'явлення потерпілому фотознімків, а також осіб для впізнання, під час яких він впізнав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як осіб, які вчинили щодо нього злочин; Крім того, вина засудженого підтверджується явкою з повинною самого засудженого ОСОБА_1, у якій він власноручно детально виклав обставини, за яких разом з ОСОБА_3 заволодів грошима ОСОБА_8, даними протоколу відтворення обстановки і обставин події, під час якого засуджений викрив себе та засудженого у цій же справі ОСОБА_3 у вчиненні злочину, даними протоколів очних ставок між потерпілим ОСОБА_8 та засудженими, сукупністю інших злочинів. Використання засудженим підробленого посвідчення працівника міліції підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, свідка ОСОБА_9, явкою з повинною засудженого ОСОБА_1, даними протоколу огляду та вилучення у ОСОБА_1 посвідчення працівника міліції НОМЕР_1, висновком експерта № 335 від 18.12.2010 про те, що цей документ виготовлено шляхом сканування службового посвідчення працівника міліції з подальшою комп'ютерною обробкою та друком на струменево-крапельному принтері.

З протоколу судового засідання видно, що судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, тому доводи в касаційній скарзі щодо неповноти судового слідства є безпідставними. Докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Той факт, що при призначенні ОСОБА_1 покарання суд не врахував його явку з повинною у якості обставини, що пом'якшує його покарання, істотно не вплинув на обгрунтованість прийнятого судом рішення, оскільки призначене засудженому покарання в цілому відповідає тяжкості вчинених злочинів, особі винного та обране з урахуванням конкретних обставин справи. Покарання, призначене ОСОБА_1, є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями засуджених, проаналізував їх доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції, дав вичерпну відповідь на всі доводи апеляцій засуджених і обґрунтовано залишив їх без задоволення. Визнавши доводи апеляції прокурора обгрунтованими, відповідно змінив вирок, мотивувавши своє рішення належним чином. ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування постановлених у даній справі судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 16 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.