5-4521км13 Про умисне вбивство двох осіб, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 24.10.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду міста Полтави від 4 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року.

Вироком Київського районного суду міста Полтави від 4 квітня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 23 липня 2011 року близько 19 години за місцем проживання АДРЕСА_1, разом із дружиною ОСОБА_2 і пасинком ОСОБА_3 вживали спиртні напої. В ході сумісного розпивання спиртних напоїв, на ґрунті ревнощів і виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_1 виник умисел на умисне вбивство двох осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Приблизно о 21 год. 30 хв. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння і реалізуючи свій умисел, вчинив умисне вбивство своєї дружини ОСОБА_2, завдавши їй не менше 6 ударів молотком у область верхньої частини голови, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму несумісну з життям. Пересвідчившись, що дружина померла, приніс з двору сокиру і вчинив умисне вбивство пасинка ОСОБА_3, завдавши йому не менше 4 ударів сокирою у область верхньої частини голови, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму несумісну з життям.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року вирок Київського районного суду міста Полтави від 4 квітня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень та призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував усіх фактичних обставин справи, які пом'якшують покарання, а також зазначає про порушення його права на захист та застосування до нього недозволених методів слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку доводів касаційної скарги, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується зібраними по справі доказами, яким була дана належна оцінка. Кваліфікація його дій є вірною і в касаційній скарзі засудженим не оскаржується.

Що стосується призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, яке, на його думку є суворим і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, у повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, наслідками якого є смерть двох осіб, дані про особу засудженого, який суспільно-корисною працею не займався і зловживав алкогольними напоями, відсутність щирого каяття, наявність обтяжуючої покарання обставини та відсутність пом'якшуючих обставин, поведінку засудженого після вчинення злочину, а саме те, що намагаючись уникнути відповідальності він зник і переховувався, був затриманий працівниками міліції, а не особисто з'явився до органів внутрішніх справ. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені обставини вказують на суспільну небезпечність ОСОБА_1, а тому суд визнав необхідним й достатнім призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

З даним висновком суду погодився і суд апеляційної інстанції, визнавши вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_1 призначеного покарання.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено.

Доводи засудженого стосовно порушення його права на захист під час досудового та судового слідства спростовуються матеріалами кримінальної справи.

Так, згідно наявних в матеріалах справи документів, відразу після затримання ОСОБА_1, йому в порядку ст. 47 КПК України був призначений захисник (а. с. 45, 56 т. 1), який був допущений до участі в справі у встановленому процесуальним законом порядку (а. с. 47, 58 т. 1). Всі процесуальні дії проводились за участю захисника, про що свідчать їх підписи в процесуальних документах.

Також безпідставним є посилання засудженого на те, що він не був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи, оскільки, згідно відмітки у протоколі пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів кримінальної справи для ознайомлення, ОСОБА_1 та його захисник з матеріалами кримінальної справи ознайомилися у повному обсязі. Цю процесуальну дію захисник засвідчив своїм підписом, а обвинувачений від підпису відмовився (а. с. 35 т. 3).

Твердження ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів слідства колегія суддів вважає непереконливим. Матеріали кримінальної справи не містять заяв чи клопотань засудженого про застосування до нього насильства з боку працівників правоохоронних органів або примушування його до дачі ним неправдивих показань. Крім цього, як вбачається з протоколу попереднього розгляду справи обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що під час проведення досудового слідства порушень вимог кримінально-процесуального закону допущено не було (а. с. 57 т. 3). Також при оскарженні вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 в своїй апеляції просив змінити вирок виключено з підстав суворості призначеного йому покарання, яке просив пом'якшити до 12 років позбавлення волі. Винуватість засудженого в умисному вбивстві потерпілих за наведених у вироку обставин засудженим ОСОБА_1 та його захисником ОСОБА_5 в апеляціях не оскаржувалась.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 (4651-17) року, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду міста Полтави від 4 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.