Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий), Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., секретар судового засідання - Коцюрба В.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі - Управління ПФ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що звернувся до Управління ПФ із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , однак відповідач відмовив йому.

Посилаючись на протиправність дій відповідача, просив визнати протиправними дії Управління ПФ щодо відмови в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , зобов'язати Управління ПФ призначити таку пенсію з 13 вересня 2013 року, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови включити суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення і компенсації за невикористану відпустку в заробітну плату для обчислення пенсії, зобов'язати включити такі виплати та зробити перерахунок пенсії з моменту її призначення.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 7 липня 2015 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління ПФ та зобов'язано призначити ОСОБА_4 пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , з 13 вересня 2013 року у редакції Закону України "Про державну службу" (3723-12) , який діяв на вказану дату.

Зобов'язано Управління ПФ включити виплати у вигляді сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та матеріальної допомоги на оздоровлення і компенсації за невикористану відпустку в заробітну плату для обчислення пенсій, та зробити перерахунок пенсії з моменту її призначення із застосуванням показника заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно довідки від 26 вересня 2013 року № 01/1-6-76, а з 1 січня 2011 року єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 13 вересня 2013 року по 22 жовтня 2014 року і в цій частині прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині залишення позову без розгляду, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

В іншій частині рішення судів сторонами не оскаржуються.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач, наказом Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном від 12 вересня 2013 року № 592к звільнений з посади заступника начальника управління - начальника відділу документального забезпечення та контролю Управління документального забезпечення роботи та контролю у зв'язку з реорганізацією, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

17 грудня 2013 року листом Управління ПФ, розглянувши заяву ОСОБА_4 від 4 грудня 2013 року № 201/17053, відмовило йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) , оскільки до заяви для призначення пенсії не додано клопотання (направлення) про достроковий вихід на пенсію.

7 квітня 2015 позивач звернувся із заявою до відповідача про переведення пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) з 13 вересня 2013 року, відповідно до законодавства, чинного на 13 вересня 2013 року, додавши клопотання про достроковий вихід на пенсію.

Листом від 10 квітня 2015 року № 588/8-П Управління ПФ відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком згідно із Законом України "Про державну службу" (3723-12) з 13 вересня 2013 року. Крім того, позивача проінформовано про відсутність підстав для врахування "інших виплат" до заробітної плати при обчисленні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач досяг віку, передбаченого законом для призначення пенсії, має необхідний страховий стаж та стаж роботи державного службовця, висловив бажання отримувати пенсію державного службовця, що у сукупності ґрунтується на нормах статті 37 Закону України "Про державну службу".

Скасувавши рішення суду першої інстанції та залишивши позовні вимоги за період з 13 вересня 2013 року по 22 жовтня 2014 року без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Управління ПФ від 17 грудня 2013 року ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Листом Київського міського центру зайнятості від 26 грудня 2013 року № 10-12697 позивачу відмовлено в отриманні клопотання на достроковий вихід на пенсію.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 7 липня 2014 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2015 року, рішення Київського міського центру зайнятості визнано неправомірним та зобов'язано видати клопотання про достроковий вихід на пенсію.

6 квітня 2015 року ОСОБА_4 видано клопотання про достроковий вихід на пенсію, з яким 7 квітня 2014 року він звернувся до Управління ПФ із заявою про призначення пенсії.

10 квітня 2015 року рішенням Управління ПФ, яке оскаржується у справі, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що позивач 23 квітня 2015 року звернувся до суду з позовом про оскарження рішення Управління ПФ від 10 квітня 2015 року № 588/8-П, яким йому відмовлено у призначенні пенсії, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск ним шестимісячного строку звернення до суду.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 13 вересня 2013 року по 22 жовтня 2014 року і в цій частині постанову Святошинського районного суду міста Києва від 7 липня 2015 року залишити в силі.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.