Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С. М.,

суддів Сахна Р. І., Леона О. І.,

за участю прокурора Саленка І. В.,

розглянула в судовому засіданні 22 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 28 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 лютого 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2007 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 317 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, звільненого 14 вересня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 3 дні, засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 310 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він у квітні 2012 року за місцем свого проживання на присадибній ділянці будинку

АДРЕСА_1 незаконно вирощував 16 рослин коноплі без мети збуту.

Протягом липня 2012 року ОСОБА_1 зривав гілки рослин, висушував їх та подрібнював для власного вживання без мети збуту.

31 липня 2012 року в період із 18.00 до 19.30 год. під час огляду вказаного домоволодіння в підсобному приміщенні працівники міліції виявили та вилучили гілки рослин схожих на рослини коноплі, які відповідно до висновку експерта є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом вагою 346,4 г у перерахунку на суху речовину, а також виявили та вилучили паперовий згорток із канабісом вагою 19,0 г, доведеною до постійної.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування через істотне порушення кримінально-процесуального та неправильне застосування кримінального закону. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з порушенням вимог ст. 45 КПК 1960 року. Крім того, на думку захисника, місцевий суд безпідставно не застосував до його підзахисного Закон України від 08 липня 2011 року № 3680-VI "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про законність та обґрунтованість постановлених у справі судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, під час її судового розгляду на підставі зібраних у справі доказів, які в судовому засіданні досліджувались у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК, що у касаційній скарзі не оспорюється і тому не перевірялося касаційним судом відповідно до ст. 395 КПК 1960 року.

Доводи касаційної скарги захисника засудженого про порушення права ОСОБА_1 на захист, колегія суддів вважає неспроможними.

Відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 11 вересня 2012 року № 614 ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих йому досудовим слідством злочинів, у стані неосудності не перебував, тобто міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребував.

Тобто доводи захисника про обов'язкову участь захисника під час досудового слідства і під час розгляду справи в суді першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 45 КПК 1960 року у зв'язку зі станом здоров'я ОСОБА_1, колегія суддів вважає безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час досудового та судового слідства ОСОБА_1 клопотання про призначення йому захисника не заявляв і неодноразово відмовлявся від його участі, про що свідчать наявні у матеріалах справи підписи останнього.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 цього Кодексу, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Наведене свідчить про те, що законодавець надав можливість проведення скороченого судового слідства. При цьому факти, які сторонами не оспорюються, вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду

ОСОБА_1 не оспорював фактичні обставини справи, повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Суд роз'яснив засудженому процесуальні наслідки скороченого розгляду справи згідно ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року та впевнився в добровільності та істинності позиції останнього. Відповідно до протоколу судового засідання від 12 листопада

2012 року (т. 1, а.с. 155) ОСОБА_1 висловився про недоцільність дослідження доказів, а також про обізнаність у тому, що в такому разі він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку та погодився з таким порядком їх дослідження, про що свідчить також наявна в матеріалах справи розписка (т. 1, а.с. 153, 154).

Отже, доводи захисника про порушення місцевим судом вимог кримінально-процесуального закону при проведенні судового розгляду справи за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 299 КПК 1960 року, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Твердження захисника в касаційній скарзі про те, що місцевий суд безпідставно не застосував до його підзахисного Закон України від 08 липня 2011 року № 3680-VI "Про амністію у 2011 році" (3680-17) колегія суддів вважає такими, що суперечать положенням ст. 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд урахував ступінь тяжкості вчинених останнім злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_1 покарання, його вид і строк визначено судом правильно, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанцій, перевіряючи дану кримінальну справу в апеляційному порядку, доводи поданої на вирок суду першої інстанції апеляції засудженого ОСОБА_1, яка аналогічна доводам касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення кримінально-процесуального закону під час досудового та судового слідства, належним чином проаналізував та прийняв відповідне рішення про залишення апеляції без задоволення, яке є достатньою мірою вмотивоване. Суд надав відповіді на всі доводи засудженого, які були викладені у його апеляції.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Істотних порушень КПК (1001-05) 1960 року, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, колегія суддів не виявила.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від

28 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.