Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої - судді Орлової С.О.,

суддів - Бех М.О., Квасневської Н.Д.,

з участю прокурора - Волошиної Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року, -

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.2,3 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено цивільні позови та питання про речові докази.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 20 жовтня 2011 року, близько 16-ї години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи за довіреністю автомобілем OPEL ZAFIRA, з реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, на 347 кілометрі автодороги Київ-Харків, рухаючись зі сторони м.Харкова у напрямку м.Полтава, в порушення п.10.1, п.14.2 (а) Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перед початком зміни напрямку руху, виконання маневру обгону транспортного засобу, який рухався попереду у попутному напрямку, не переконався у безпечності маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем OPELVEKTRA, з реєстраційним номером НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті якого ОСОБА_3 та пасажиру автомобіляOPELVEKTRA ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіянні, від яких ОСОБА_4 померла.

За апеляцією прокурора вироком колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2012 року, в частині призначення ОСОБА_1 покарання, скасовано та засуджено ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засудженим ОСОБА_1 порушується питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції та залишення без змін вироку суду першої інстанції.

Як зазначає засуджений суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок в зв'язку неправильним звільненням від відбування покарання, безпідставно зазначив про неврахування судом першої інстанції обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, не взяв до уваги показів потерпілих про відшкодування їм збитків та їх думок щодо покарання, окрім цього, не взято до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він сам потребує лікування і що на його утриманні знаходиться непрацездатний батько.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з'ясувавши думку прокурора про обґрунтованість призначеного покарання судом апеляційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 323 КПК України (1960) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 378 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Перевіряючи вирок, який оскаржується в касаційному порядку, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції, при ухваленні вироку, в повному обсязі дотримано наведені положення процесуального закону.

Погоджуючись з апеляцією прокурора, в якій ставилось питання про скасування вироку, щодо ОСОБА_1, через неправильне застосування кримінального закону та постановлення нового вироку в частині призначеного покарання, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з огляду на дані про особу засудженого, його поведінки до скоєння злочину, та тієї обставини, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння .

Таким чином, твердження засудженого про невмотивоване призначення йому покарання у виді 3-х років і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, визнавати обґрунтованим підстав немає, оскільки таке покарання передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України і за своїм видом та розміром відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Посилання ОСОБА_1 на істотне порушення судом апеляційної інстанції норм кримінально-процесуального закону підтвердження, при перевірці справи за касаційною скаргою, не знайшли.

Так, при розгляді апеляції вирок Полтавського районного суду Полтавської області щодо ОСОБА_1, в якому зазначалися обставини, які пом'якшують покарання винного, був предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Таким чином, твердження засудженого, що судом апеляційної інстанції не враховано обставин, які пом'якшують покарання, не ґрунтується на матеріалах справи.

Оскільки злочин, вчинений ОСОБА_1, є тяжким колегія суддів не вбачає законних підстав для вирішення питання про передачу винного на поруки трудовому колективу, як про те заявлено клопотання трудовим колективом ФОП ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960 року), п.п. 11,15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (2012) (4651-17) , колегія суддів -

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.