Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Орлової С.О.,

суддів - Бех М.О., Квасневської Н.Д.,

прокурора - Волошиної Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Барського районного суду Вінницької області від 03 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Барського районного суду Вінницької області від 03.01.2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого - останній раз, згідно вироку Барського районного суду Вінницької області від 12 жовтня 2010 року за ч.3 ст. 185 КК України на 1 рік і 6 місяців позбавлення волі, визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Згідно вироку, 09 травня 2012 року ОСОБА_1, повернувшись з місць позбавлення волі, прийшов до свого домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 та при його огляді, на присадибній ділянці побачив декілька невеликих рослин коноплі. Після побаченого у нього виник умисел на незаконне придбання наркотичного засобу для власних потреб без мети збуту. Для цього ОСОБА_1 зачекав, щоб рослини коноплі виросли, і тільки після цього руками вирвав їх з корінням, виніс на горище сараю та залишив їх сушити, де умисно, усвідомлюючи, що діє протиправно та своїми діями порушує правовий режим обігу наркотичних засобів, не маючи умислу на збут наркотичного засобу, незаконно зберігав його без мети збуту до виявлення працівниками міліції.

23 липня 2012 року, близько 22 години, під час огляду домоволодіння ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено рослини зеленого кольору, в кількості 17 штук, ззовні схожі на рослину коноплі.

За висновком експерта №1103 від 16 листопада 2012 року, вилучені у ОСОБА_1 рослини є особливо небезпечним наркотичним засобом обіг якого заборонено - канабісом масою 211, 04 грама, у перерахунку на висушену речовину.

За результатами розгляду апеляції прокурора на м'якість призначеного покарання, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2013 року вирок Барського районного суду Вінницької області від 03 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленим вироком та ухвалою апеляційної інстанції, прокурор звернувся до касаційного суду зі скаргою, порушуючи в ній питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Свою касаційну скаргу прокурор мотивував тим, що покарання, призначене ОСОБА_1, внаслідок його м'якості, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

Доведеність вини ОСОБА_1 та правильність юридичної кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України не оспорюються.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про необхідність скасування судових рішень та направлення кримінальної справи на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд має керуватись загальними засадами призначення покарання, визначеними ст. 65 КК України, згідно з якими, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку суд дотримався цих вимог закону і належним чином мотивував своє рішення та в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу засудженого, який, хоча раніше і судимий, проте позитивно характеризується, взято до уваги відсутність у справі обставин, що обтяжують покарання та наявність обставини, що пом'якшують покарання, а саме - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції вважає призначене ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, у виді арешту строком на 4 місяці, таким, яке за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що суд у вироку мав навести у чому конкретно виразилось щире каяття ОСОБА_1 та які конкретно його дії розцінюються судом як такі, що сприяли активному розкриттю злочину, не ґрунтується на законі.

Крім того, доводи скаржника, що матеріалами кримінальної справи не підтверджується активність дій ОСОБА_1, направлених на розкриття вчиненого ним злочину не знайшли свого підтвердження при їх перевірці.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1 ще до її порушення шляхом дачі правдивих та об'єктивних показів активно сприяв розкриттю вчиненого ним злочину, та, як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду, щиро розкаювався у вчиненому.

Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині незаконності ухвали апеляційного суду, колегія суддів вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження, оскільки при перевірці оскаржуваного вироку в апеляційному порядку, апеляційним судом належним чином були перевірені висновки суду першої інстанції, а в ухвалі наведені переконливі мотиви прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, яке він належним чином обґрунтував, з урахуванням усіх об'єктивних обставин справи та досліджених місцевим судом доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України (1960), в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляції без задоволення, в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Апеляційний розгляд справи проведено відповідно до вимог закону, а ухвала суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960).

Оскільки, кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого та особі засудженого, то касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів -

Вирок Барського районного суду Вінницької області від 03 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 03 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.