Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Швеця В.А.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула у судовому засіданні 10 жовтня 2013 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 1 березня 2013 року щодо ОСОБА_3

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2012 року засуджено

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

- за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 роки позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 1912 грн. судових витрат; на користь ОСОБА_1 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також по 595 грн. щомісячно шкоди, заподіяної смертю годувальника, до 20.07.2022 року та по 595 грн. щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_1 18 років - до ІНФОРМАЦІЯ_2; на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 50 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 1 березня 2013 року вирок щодо ОСОБА_3 змінено: скасовано в частині вирішення цивільних позовів з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він 24 квітня 2009 року приблизно о 20 год. 50 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем "ІЖ 271501", державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись по вулиці Весела у місті Сватово Луганської області зі сторони автовокзалу у напрямку центрального ринку, порушив вимоги п. п. 2.9-а, 12.3, 12.9-б Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність, перевищив швидкість та своєчасно не виявив перешкоду, внаслідок чого здійснив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_6, який в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , перебуваючи на перехресті рівнозначних доріг, не дав дорогу автотранспорту, що рухався по головній дорозі. В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання. Посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що поза увагою суду залишилися пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, вжиття засудженим заходів до відшкодування шкоди, настання ДТП внаслідок обопільного порушення Правил дорожнього руху;

- потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_3 судових рішень з підстав призначення йому надто суворого покарання. Звертає увагу, що, не будучи позбавленим волі, засуджений вживає заходів до відшкодування шкоди, тому просить обрати йому покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства та не позбавляти права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, доводи захисника та потерпілої про суворість призначеного ОСОБА_3 покарання аналогічні доводам, які наводилися в апеляціях, вони були предметом перевірки апеляційного суду та визнані необґрунтованими.

Зі змісту вироку убачається, що суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_3 визнав свою вину, щиро розкаявся, частково добровільно відшкодував потерпілій завдану злочином шкоду, позитивно характеризується. Урахував суд також те, що ОСОБА_3 скоїв злочин, будучи у стані алкогольного сп'яніння. За наведених обставин суд дійшов правильного висновку про неможливість виправлення засудженого в умовах, що не пов'язані з ізоляцією його від суспільства.

Призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Пом'якшуючі покарання обставини, на які захисник і потерпіла посилаються у касаційних скаргах, враховувалися судом при призначенні покарання, і вони не є такими, що істотно знижують суспільну небезпечність вчиненого ним злочину.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень щодо ОСОБА_3 з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій не оспорюються в касаційних скаргах. Разом з тим, як убачається з вироку, суд визнав доведеним, що дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 сталася в результаті порушення останнім правил безпеки дорожнього руху. З висновку експертизи технічного стану транспортного засобу видно, що в момент ДТП автомобіль знаходився у технічно справному стані. Таким чином, у даній справі відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_3 одночасно за двома ознаками об'єктивної сторони злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, а тому ознаку порушення засудженим правил експлуатації транспорту з кваліфікації дій ОСОБА_3 необхідно виключити в порядку ст. 395 КПК України 1960 року.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України від 28 грудня 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України від 13 квітня 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 1 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

В порядку ст. 395 КПК України 1960 року виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

В решті судові рішення залишити без зміни.