5-4450км13 Про зґвалтування неповнолітньої з використанням її безпорадного стану та її подальше вбивство з метою приховати скоєний злочин - 10.10.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року

Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено: за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років; за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_2 здійснив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_3 з використанням її безпорадного стану та її подальше вбивство з метою приховати скоєний злочин при наступних обставинах.

ОСОБА_2, 26 вересня 2011 року з 18-40 год. до 22 год. розпивав

спиртні напої зі своїми знайомими неповнолітніми ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 поблизу магазину на зупинці громадського транспорту "Южгідромаш" у м. Бердянську Запорізької області.

Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2, близько

22 год. разом з ОСОБА_3 попрямували в бік вул. Приазовскої у м. Бердянську. При цьому, ОСОБА_2, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_3, вирішив використати її безпорадний стан і задовольнити статеву пристрасть, привів її в лісопосадку.

З метою запобігання можливого опору ОСОБА_3, ОСОБА_2 застосував до потерпілої фізичне насильство, поєднане з побоями, що виразилися в нанесенні множинних ударів руками в область голови і тулуба потерпілої. Використовуючи безпорадний стан неповнолітньої ОСОБА_3, а також обмежуючи особисту свободу і можливість чинити опір, шляхом застосування фізичного насильства, ОСОБА_2 в період часу з 23 год. 26 вересня 2011 року до 3 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 в лісопосадці, розташованій вздовж вул. Кабельщиків поблизу будинків № № 138, 140, вчинив статевий акт проти волі потерпілої, скоївши зґвалтування.

Усвідомлюючи, що вчинив особливо тяжкий злочин, ОСОБА_2 вирішив залякати потерпілу і змусити її не заявляти про вчинене зґвалтування. Дізнавшись про намір ОСОБА_3 заявити про його протиправні дії, ОСОБА_2 вирішив вжити заходи по приховуванню скоєного злочину і вбити потерпілу.

Реалізуючи задумане, близько 3 год. ночі ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 з силою провернув голову потерпілої вліво, в результаті чого неповнолітній ОСОБА_3 була заподіяна смерть.

З метою приховування слідів злочину ОСОБА_2 підшукав недалеко від місця скоєння злочину поліетиленовий пакет, в який помістив труп ОСОБА_3, і скинув його в яму в лісопосадці, що знаходиться вздовж вул. Кабельщиків поблизу будинків № № 138, 140 у м. Бердянську.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року апеляції засудженого та його захисника ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на нове розслідування. Вважає, що було порушено право засудженого на захист. При цьому вказує, що під час досудового слідства у ОСОБА_2 були захисники ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, частина з яких призначалась не через адвокатське об'єднання, а в матеріалах справи наявні лише їх свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Стверджує, що ОСОБА_2 відмовлявся під послуг адвокатів з подальшим призначенням іншого адвоката, проте органом досудового слідства не було складено протокол з зазначенням мотивів такої відмови.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правильність кваліфікації дії та доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152 КК України в касаційній скарзі не оскаржується.

Так, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, якими вірно встановлено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджується частково визнавальними показаннями самого засудженого (який показав, що розпиваючи спиртні напої з ОСОБА_3 в лісопосадці, повернув голову потерпілої з метою налякати, щоб вона не розповіла про факт вживання спиртних напоїв з неповнолітніми, а зрозумівши, що остання померла, приховав сліди злочину), показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, даними протоколів явки з повинною, огляду місця події від 01 жовтня 2011 року, додаткового огляду місця події від 8 листопада 2011 року, роздруківки дзвінків з номерів мобільних телефонів; висновками судової експертизи волокон та волокнистих матеріалів № 314 від 14 грудня 2011 року, судово-медичної експертизи № 343 від 5 жовтня 2011 року про причину смерті ОСОБА_3, та іншими доказами по справі, які логічно узгоджуються між собою.

Доводи касаційної скарги про порушення права на захист колегією судді відхиляються з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) говорить, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Наведені положення Конвенції та практика Європейського суду, що відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються при розгляді справ як джерело права, були належним чином враховані органом досудового слідства.

Так, згідно з протоколом № 97 від 02 жовтня 2011 року затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, та протоколу роз'яснення підозрюваному прав на захист, ОСОБА_2 виявив бажання про призначення йому захисника за державні кошти у зв'язку з відсутністю коштів (т. 2 а.с.160, 162).

Внаслідок цього ОСОБА_2 02 жовтня 2011 року було призначено захисника (т. 2 а. с.164 -166) ОСОБА_11, за участю якого було проведено ряд слідчих дій, і лише 5 жовтня 2011 року ОСОБА_2 висловив прохання призначити іншого захисника - ОСОБА_12 (т. 2 а.с.210), який до 25 жовтня 2011 року захищав інтереси ОСОБА_2 Інші захисники (ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15), також забезпечували дотримання права ОСОБА_2 на захист, оскільки всі слідчі дії були проведені з їх участю.

Посилання ж в касаційній скарзі на те, що вказані вище захисники призначалась не через адвокатське об'єднання, а в матеріалах справи наявні лише їх свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також відсутність протоколів, складених органом дізнання з зазначенням мотивів відмови ОСОБА_2 під послуг адвоката не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального кодексу в розумінні положень ст. 370 КПК України 1960 року та не могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено, в зв'язку з чим касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.