Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Зубара В.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула в судовому засіданні 08 жовтня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, таку, що

не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки, за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, в період перебування на посаді голови Гаспринської селищної ради, перевищила свої службові повноваження, при цьому вчинила службове підроблення за таких обставин.

Так, 07 вересня 2005 року ОСОБА_1, обіймаючи посаду голови Гаспринської селищної ради, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перевищуючи службові повноваження, діючи в порушення вимог закону, незаконно припинила право постійного користування земельними ділянками санаторіям "Парус", "Україна" та "Ясна Поляна" загальною площею 33,5082 га., а саме, знаходячись в приміщенні Гаспринської селищної ради по вул. Н.Тамарли, 6/24, в смт. Гаспра, діючи з перевищенням своїх повноважень, не виносячи на розгляд у пленарному засіданні Гаспринської селищної ради питання про припинення права постійного користування землею санаторіями "Парус", "Україна", "Ясна Поляна", одноосібно прийняла рішення припинити право постійного користування землею зазначеними санаторіями, хоча таке рішення може бути прийнято тільки колегіально.

З цією метою ОСОБА_1 виготовила, підписала, а потім видала офіційний документ - рішення № 36 від 07 вересня 2005 року "Про припинення права користування землею" від імені Гаспринської селищної ради, яким незаконно припинила право постійного користування земельними ділянками санаторіям "Парус", "Ясна Поляна", "Україна" загальною площею 33,5082 га та скасувала державні акти на право постійного користування землею, мотивуючи своє рішення нібито припиненням діяльності зазначених юридичних осіб, що не відповідає дійсності, що відобразила у вказаному рішенні, чим внесла свідомо помилкові відомості в офіційний документ.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 санаторіям "Парус", "Україна" та "Ясна Поляна" заподіяно істотну шкоду у вигляді незаконного позбавлення права постійного користування земельними ділянками загальною площею 33,5082 га.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд безпідставно не взяв до уваги докази обвинувачення щодо спричинення тяжких наслідків, що потягло неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 і м'якість призначеного їй покарання. Крім того, прокурор у скарзі зазначає про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1960 року ) в касаційному порядку не підлягають.

Проте, як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків - депутатів Гаспринської селищної ради, даними, що містяться у висновках комплексних судових будівельно-технічних експертиз та рішенні Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2010 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, в вироку суду обґрунтовано зазначив, що в рішенні Гаспринської селищної ради № 36 від 07 вересня 2005 року викладені рекомендації санаторіям привести своє землекористування відповідно до діючого на той час земельного законодавства, а тому дане рішення не призвело до того, що зазначені земельні ділянки, які були у користуванні санаторіїв "Парус", "Ясна Поляна", "Україна", фактично вибули з їх користування. Разом із тим, судовими інстанціями правильно зазначено, що інші юридичні особи отримали земельні ділянки санаторіїв "Парус", "Ясна Поляна", "Україна" не на підставі рішення Гаспринської селищної ради № 36, а на підставі рішення даної ради № 33 від 29 січня 2007 року, на час прийняття якого ОСОБА_1 посаду селищного голови вже не обіймала.

А тому, колегія суддів вважає правильними висновки місцевого суду про відсутність причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 та настанням тяжких наслідків, та погоджується з правовою кваліфікацією її дій за ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України.

Покарання засудженій ОСОБА_1 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про її особу та усіх обставин справи.

При цьому місцевий суд з дотриманням вимог статей 49, 74 КК України прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у його касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.