Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 03 жовтня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 07 серпня 2012 року,-

Вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 3 травня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

Громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

За обставин, встановлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, ОСОБА_2 10 квітня 2011 року о 16 годині

30 хвилин на автодорозі "Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч", керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, на 19 кілометрі + 14, 2 метра автодороги, рухаючись із сторони м. Цюрупинська Херсонської області в напрямку с. Козачі Лагері Цюрупинського району Херсонської області, ігноруючи наявність дорожнього знаку 3.25 "Обгін заборонено" та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька сполошна лінія), в порушення п. п. 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не переконавшись в тому, що зміна його напрямку руху буде небезпечним, не вибрав безпечну швидкість руху, в результаті чого виїхав на полосу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля "ВАЗ 2102" були спричинені тяжкі тілесні ушкодження не сумісні з життям: ОСОБА_4 та малолітньому ОСОБА_5 Водію автомобіля "ВАЗ 2102" ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 7 серпня 2012 року вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 3 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку доводів касаційної скарги та захисника ОСОБА_1, яка просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно та у касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого

злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивовуючи своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України (2341-14) .

Ці вимоги закону суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання, його призначення нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України, належним чином.

Так, суд першої інстанції, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 злочину та особу засудженого, який раніше не судимий, є особою пенсійного віку, позитивно характеризується за останнім місцем роботи; пом'якшуючі покарання обставини (щире каяття та стан його здоров'я: інвалідність 2 групи безстроково у зв'язку з онкозахворюванням); добровільне відшкодування завданої злочином шкоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_6, відсутність обтяжуючих покарання обставин та призначив основне покарання у виді реального його відбування нижче на 1 рік 6 місяців від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України - тобто 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання суд не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

За таких підстав касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 07 серпня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.