Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово

судимого, востаннє вироком від 19.03.2007 року за ч. 1

ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років,

постановою від 02.07.2010 року звільненого

умовно-достроково на 1 рік 7 місяців,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6 (шість) місяців.

Вирішено питання речових доказів по справі.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 03 березня 2012 року о 18 годині, в АДРЕСА_1, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, в ході суперечки, що переросла в бійку з ОСОБА_6, заподіяв йому удар ножем в живіт, внаслідок чого останній помер.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого та доведеності його винуватості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Вважає, що апеляційний суд, переглядаючи його апеляцію, в якій він ставив питання про призначення більш суворого покарання ОСОБА_5 залишив поза своєю увагою те, що останній раніше неодноразово судимий, в тому числі і за нанесення тілесних ушкоджень, однак на шлях виправлення не став та скоїв умисний особливо тяжкий злочин.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень, передбачених у ст. 377 КПК України 1960 року, апеляційний суд, розглянувши справу та залишивши апеляцію без задоволення, складає ухвалу, в мотивувальній частині якої указує підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою та докладні мотиви прийнятого рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені в апеляції прокурора доводи про м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання були предметом перевірки і, з наведенням відповідних мотивів, залишені без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Покарання, призначене ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України.

При його обранні, судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, його особу та конкретні обставини справи, в тому числі й ті, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі. Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_5 більш суворого покарання у касаційній скарзі прокурора не наведено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року та п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.