Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,суддів Мороза М. А. і Дембовського С. Г.,за участю прокурора Шевченко О. О. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 серпня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 1 листопада 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 14.07.2011 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання та періодично з'являтися для реєстрації.

За ч. 1 ст. 389 КК України ОСОБА_5 виправдано за відсутністю у діях складу злочину.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 10 липня 2012 року близько 6 години, маючи умисел на заволодіння чужим майном проник до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрав мобільний телефон "Нокія 6303і", спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 975 грн.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України скасовано Апеляційним судом Кіровоградської області та постановлено свій вирок від 9 квітня 2013 року. Цим вироком ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості, правильності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України та призначеного покарання, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду в частині виправдання засудженого за ч. 1 ст. 389 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він ухилявся від сплати штрафу в розмірі 850 грн., призначеного вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.07.2011 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Суд, виправдовуючи ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 389 КК України, мотивував своє рішення тим, що причиною невиконання вироку є не його небажання ухилитися від виконання покарання, а скрутне матеріальне становище та тяжкий стан здоров'я, а також те, що ОСОБА_5 не є суб'єктом даного злочину через інвалідність другої групи і те, що за станом здоров'я він не може відбувати покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 389 КК України.

При перевірці матеріалів кримінальної справи встановлено, що про порядок і строки сплати штрафу ОСОБА_5 було роз'яснено в суді при оголошені вироку 20.10.2011 року та йому направлялося повідомлення про необхідність сплатити штраф ( а.с. 126). Однак, засуджений ухилявся від покарання, мотивуючи це тим, що не має матеріальної можливості. Проте, з 01.07.2011 року по 01.08.2012 року ОСОБА_5 отримав соціальну допомогу в сумі 10484 грн. ( а.с. 131), у зв'язку з чим, засуджений мав можливість сплатити штраф.

Окрім того, засуджений ОСОБА_5 є інвалідом другої групи та йому протипоказана тяжка фізична праця й робота в несприятливих умовах ( а.с. 56), що унеможливлює призначення йому покарання у виді виправних робіт або обмеження волі, які передбачені санкцією ч. 1 ст. 389 КК України.

Виходячи з того, що у випадку, коли санкцією статті, за якою засуджується особа, передбачено лише такі основні покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, за наявності підстав така особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 7 КПК України або звільнена від покарання.

Однак, місцевий суд у супереч вимогам кримінально-процесуального закону, виправдав ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, з висновком якого погодився апеляційний суд.

За таких обставин, вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідних положень" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 9 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.