Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Шибко Л.В., Єлфімова О.В.,

29 серпня 2013 року у м. Києві ознайомившись з касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2013 року,

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, засуджено

ОСОБА_1, 1983 р.н., неодноразово судиму, останній раз - 02.10.2009 за ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 357, ст.ст. 70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, громадянку України

за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 3 роки позбавлення волі.

Згідно вироку, ОСОБА_1 13 лютого 2013 року у вечірній час, перебуваючи у буд. АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння, таємно викрала у ОСОБА_2 500 грн, а 19 березня 2013 року приблизно о 8:00, проникла у буд АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння та намагалася вкрасти велосипед, вартістю 150 грн., але вже на вулиці була затримана його власником ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а призначеного покарання - тяжкості вчиненого злочину та її особі, просить скасувати вищезазначені судові рішення. Стверджує, про недоведеність її вини у викраденні велосипеду та просить пом'якшити призначене покарання, зважаючи на її молодий вік та наявність неповнолітніх дітей.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають.

Твердження засудженої про недоведеність її вини у замаху на викрадення велосипеду з проникненням у будинок є безпідставним, оскільки протилежний висновок суду в цій частині ґрунтується, у відповідності до вимог ст. 374 КПК України, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Такий висновок відповідає дослідженим у судовому засіданні та зазначеним у вироку доказам, а саме: поясненням потерпілого ОСОБА_3 про виявлення ним слідів проникнення у будинок та обставини затримання ОСОБА_1 з його велосипедом, а також показанням очевидців події - свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За встановлених судом обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 дотримався загальних засад, передбачених ст. ст. 65- 67 КК України, оскільки врахував тяжкість вчинених злочинів та особу засудженої, яка негативно характеризується за місцем проживання, позбавлена батьківських прав щодо чотирьох дітей, раніше судима.

Обґрунтовуючи доводи про незаконність такого рішення, засуджена не наводить даних, які б спростували вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зважаючи на зазначене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 31 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 7 серпня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.